Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Хмельницького комунального підприємства "Електротранс" про визнання проведення реєстрації комбайнів незаконною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 20 червня 2007 року,

У липні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд із названим позовом.

Зазначав, що в травні 2002 року він на підставі нотаріально посвідченої довіреності уповноважив ОСОБА_2 та іншу особу бути його представником у митних органах та органах державного технічного нагляду щодо розмитнення та постановлення на облік придбаної за кордоном сільськогосподарської техніки. Скориставшись цим дорученням та завдяки недбалості працівників інспекції державного технічного нагляду, ОСОБА_2. оформив на своє ім'я право власності на два придбаних ним за кордоном комбайни "Дон - 1500 А" 1994 року і 1995 року випуску та продав їх.

Оскільки строк позовної давності ним пропущено з поважних причин, а відповідач набув майно за його рахунок без достатніх правових підстав, ОСОБА_1. просив суд поновити йому строк звернення до суду, визнати дії Хмельницького КП "Електротранс" щодо реєстрації належних йому комбайнів на ім'я відповідача незаконними та стягнути з ОСОБА_2 на його користь вартість відчужених комбайнів в сумі 350000 грн., а також 20000 грн. для відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2007 року в позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 20 червня 2007 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано дії Хмельницького КП "Електротранс" щодо реєстрації належних ОСОБА_1. комбайнів на ім'я ОСОБА_2 незаконними та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 350000 грн. матеріальної шкоди й судові витрати, а в решті вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив з того, що між ОСОБА_1., ОСОБА_2 та іншими особами мала місце усна домовленість про здійснення спільної діяльності, на виконання якої вони за кордоном за спільні кошти придбали 5 комбайнів, в тому числі 2 комбайни "Дон - 1500 А", які за згодою позивача були розмитнені відповідачем та зареєстровані на ім'я останнього, а понесені позивачем витрати по придбанню комбайнів були відшкодовані йому відповідачем в добровільному порядку.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1. пропущено не було, а його вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими, оскільки факт реєстрації спірних транспортних засобів на ім'я ОСОБА_2 без достатніх на те правових підстав підтверджується матеріалами справи.

Однак повністю погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 цього Кодексу - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 76 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Вирішуючи питання застосування строку позовної давності у цій справі, апеляційний суд виходив з того, що відповідач зареєстрував спірні комбайни на своє ім'я 16 травня 2002 року, але строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки він дізнався про порушення свого права у лютому 2005 року, звернувшись до суду з аналогічним позовом, який було залишено без розгляду ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2006 року, що набрала законної сили.

Однак, пред'явивши позов в суді, сам позивач визнав факт пропуску строку позовної давності та поставив питання щодо його поновлення. Час, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, в зв'язку з оформленням права власності на спірне майно на ім'я відповідача, апеляційним судом не встановлено.

Статтею 71 ЦК УРСР України 1963 року встановлювався трирічний строк позовної давності.

Пунктом 6 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України (435-15) 2003 року передбачено, що правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України 2003 року залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Таким чином, в порушення вимог ст. 214 ЦПК України висновок апеляційного суду щодо дотримання позивачем строку позовної давності зроблено без врахування положень матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Згідно ч. 4 ст. 267 цього Кодексу - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 2 ст. 1213 ЦК України встановлено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Стягуючи з відповідача на користь позивача вартість спірних комбайнів в сумі 350000 грн., апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України не встановив дійсної вартості спірних комбайнів на час ухвалення свого рішення, а також не спростував доводів відповідача про передачу позивачеві 10000 доларів США, що становила грошову компенсацію за його частку у придбанні комбайнів.

У місцевому суді при розгляді справи питання, визначені ст. 214 ЦПК України, також залишились невирішеними.

За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2007 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 20 червня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.