Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Донецького національного технічного університету про визнання права на жиле приміщення, за касаційною скаргою Донецького національного технічного університету на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 7 вересня 2007 року,

У січні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2звернулися в суд із позовом до Донецького національного технічного університету про визнання за ними права на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1.

Позивачі посилалися на те, що з 1 лютого 1991 року проживають в окремій двокімнатній квартирі АДРЕСА_1. Відповідно до рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 28 листопада 1990 року № 419/4 вказаний будинок переданий на баланс Донецького політехнічного інституту (нині - Донецький національний технічний університет) і дозволено його експлуатацію як гуртожитку. В п. 2 рішення виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів від 21 березня 1990 року № 94/1 зазначено, що квартири, у тому числі і квартиру № 113 слід вважати квартирами для малих сімей (гуртожиток) з метою тимчасового проживання в них студентів прискореної підготовки гірничих інженерів Донецького політехнічного інституту.

З 1993 року вони постійно зареєстровані в цій квартирі, яка має всі побутові приміщення, передбачені для мешканців окремих сімей, оплачують квартплату, комунальні послуги з тарифів для житлових будинків.

У зв'язку з цим просили визнати за ними право на вказане жиле приміщення.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 7 вересня 2007 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1.

У поданій касаційній скарзі Донецький національний технічний університет просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд розглянув справу з порушенням цієї норми, не надавши оцінки доводам апеляційної скарги Донецького національного технічного університету (а.с. 66-68) про те, що спірне приміщення має статус гуртожитку та доказам цього, зокрема, листам Міністерства освіти і науки України від 16 березня 2007 року № 10/3-94 (а.с. 56), управління житлового господарства Донецької міської ради від 2 серпня 2007 року № 03/14-757 (а.с. 96), комунального бюро технічної інвентаризації м. Донецька від 20 серпня 2007 року № 01/2579 (а.с. 134), обмежившись лише посиланням на лист від 28 лютого 2006 року № 332, без надання оцінки іншим доказам.

Суд також залишив поза увагою доказ про те, що ОСОБА_1 вселився у спірне приміщення на підставі ордеру (а.с. 41), виданого на заселення у будинку, що мав статус гуртожитку.

Апеляційний суд не забезпечив з'ясування наведених доводів апеляційної скарги та передчасно відхилив апеляційну скаргу Донецького національного технічного університету, не виконавши вимог ст. ст. 308, 315 ЦПК України.

За таких обставин, які свідчать про те, що апеляційним судом неправильно застосовано процесуальний закон і це призвело до неправильного вирішення справи, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Донецького національного технічного університету задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 7 вересня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.