Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, дочірнього підприємства (далі - ДП) "Імпульс-Світ", приватного підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 15 грудня 2004 року та 17 листопада 2004 року, визнання дійсним договору купівлі-продажу від 2 червня 2004 року, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2006 року,

У лютому 2006 року ОСОБА_1 пред'явив в суді позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ДП "Імпульс-Світ", приватного підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу залізобетонної конструкції укладених 15 грудня 2004 року та 17 листопада 2004 року, визнання дійсним договору купівлі-продажу від 2 червня 2004 року.

Зазначав, що під час перебування у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2, вони за спільні кошти придбали залізобетонний блок № 3 площею 24 кв.м, що розташований на території ринку ДП "Імпульс-Світ" по АДРЕСА_1, для здійснення підприємницької діяльності.

Ним особисто було перераховано ДП "Імпульс-Світ" 31 800 грн. вартості блоку, що підтверджується відповідними документами та 2 червня 2004 року між підприємством і його дружиною - відповідачкою ОСОБА_2 було укладено у письмовій формі договір № 2 купівлі-продажу. За умовами цього договору право власності на спірну споруду перейшло до неї.

Щоб уникнути поділу спільно нажитого в період шлюбу майна, відповідачка незаконним шляхом переоформила право власності на цей залізобетонний блок на ім'я неповнолітнього сина Романа, 1988 року народження, шляхом переукладення оспорюваних договорів.

Посилаючись на те, що син не мав своїх коштів на придбання блоку, зазначений блок є спільною сумісною власністю його та відповідачки, позивач просив визнати недійсними договори купівлі-продажу від 17 листопада 2004 року та 15 грудня 2004 року, укладені відповідно між ДП "Імпульс-Світ" і ОСОБА_4 та між останнім і ОСОБА_3, та вважати дійсним договір купівлі-продажу від 2 червня 2004 року, відповідно до якого ДП "Імпульс-Світ" продало ОСОБА_2 залізобетонну тимчасову торгівельну споруду (кіоск) площею 24,0 кв.м.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 8 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано недійсними договори купівлі-продажу від 15 грудня 2004 року та 17 листопада 2004 року; визнано дійсним договір купівлі-продажу від 2 червня 2004 року; стягнуто з ОСОБА_2 318 грн. судового збору в доход держави.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2006 року рішення міськрайонного суду скасовано та постановлено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 2 червня 2004 року між ДП "Імпульс-Світ" та ОСОБА_2 укладено договір № 2 купівлі-продажу залізобетонної конструкції № 3 площею 24 кв.м по АДРЕСА_1, кошти за неї були сплачені під час шлюбу сторін, з цього часу відповідачка набула права власності на цю конструкцію.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Оскільки в установленому порядку право власності ОСОБА_2 на спірну конструкцію та укладений договір оспорені не були, підстав у ДП "Імпульс-Світ" укладати 17 листопада 2004 року договір на спірне майно з ОСОБА_4 не було, а відтак не виникло право розпорядження цим майном і у останнього.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорювані позивачем угоди укладені з порушенням вимог ЦК України (435-15) та підставно визнав їх недійсними.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2006 року скасувати, а рішення Хмельницького міськрайонного суду від 8 червня 2006 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.