Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Чернігівгаз" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства"Чернігівгаз" про визнання безпідставним нарахування,

У серпні 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачка з 1 серпня 2003 року по 1 серпня 2006 року заборгувала 117 грн. 36 коп. по оплаті послуг за спожитий природний газ.

Відповідачка позов не визнала та звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати безпідставним нарахування боргу, посилаючись на те, що у зазначеному періоді при нарахуванні оплати з урахуванням 50 % знижки у неї, як члена сім'ї працівника податкової міліції, заборгованість відсутня.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2006 року в задоволенні позовних вимог ВАТ"Чернігівгаз" відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 1 лютого 2007 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2006 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ"Чернігівгаз" просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що згідно ст. 26 Закону України "Про державну-податкову-службу в Україні" та ст. 22 Закону України"Про міліцію" позивачка, як член сім'ї працівника податкової міліції, має право на 50 % знижку по оплаті комунальних послуг та позивач мав нараховувати оплату вартості послуг з урахуванням цих пільг.

Проте погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна, оскільки суди дійшли їх у порушення вимог матеріального та процесуального закону.

Статтею 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. У статті 4 Бюджетного-кодексу України зазначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Згідно ст. 59 Закону України "Про Державний бюджет України на-2003 рік" , ст. 78 Закону України "Про Державний бюджет України на-2004 рік" , ст. 71 Закону України "Про Державний-бюджет України на 2005 рік" , ст. 75 Закону України " Про Державний бюджет України на-2006 рік" запроваджені деякі обмеження щодо грошових доходів робітників бюджетних установ. Встановлено, що витрати на безоплатне або пільгове матеріальне та побутове забезпечення, на яке, за законами України, мають право деякі категорії працівників (військовослужбовців) бюджетних установ (військових формувань), проводяться за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ. Постановою Кабінету міністрів України № 426 від 31-березня 2003 року (426-2003-п) затверджено Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Згідно пункту 5 даного Порядку для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім'ї.

На цей встановлений порядок сплати комунальних послуг та порядок відшкодування понесених витрат цією категорією пільговиків суди уваги не звернули та неправильно застосували норми матеріального права.

Оскільки порушення норм матеріального й процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336 , 338 ЦПК України , колегія суддів

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Чернігівгаз" задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 лютого 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.