Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Барсукової В.М., Луспеника Д.Д.,

Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, Черкаського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді про визнання права власності на самочинне будівництво та усуненні перешкод у користуванні майном, за касаційною скаргою Черкаського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1. звернувся в суд зі вказаним позовом, посилаючись на те, що власні кошти і за відповідними дозволами Придніпровського райвиконкому м. Черкаси, Черкаського міського голови та за погодженням з Черкаським обласним центром науково-технічної творчості учнівської молоді (надалі - Черкаський центр творчості) весною 2001 р. побудував гараж з прибудовою другого поверху по АДРЕСА_1 у м. Черкаси, яким безперешкодно користувався до липня 2007 р. Після цього Черкаський центр творчості встановив перед гаражем огорожу та перешкоджає ним користуватися.

У зв'язку з наведеним, з посиланням на ст. 376 ЦК України просив визнати за ним право власності на вказане самочинне будівництво та усунути перешкоди у користуванні майном.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2008 року, позов задоволено. За ОСОБА_1. визнано право власності на будівлю по АДРЕСА_1у м. Черкаси (автогараж площею 15,8 кв.м. і побутове приміщення на другому поверсі площею 9 кв.м. зі сходами). Зобов'язано Черкаський центр творчості не чинити ОСОБА_1. перешкоди у користуванні зазначеною нерухомістю та надати вільний доступ.

У касаційній скарзі директор Черкаського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що позивач за власні кошти при наявності відповідних дозволів та погоджень на землях Черкаської міської ради, яка знаходиться у користуванні Черкаського центру творчості, побудував автогараж з побутовим приміщенням на другому поверсі, тому в силу ст. 376 ЦК України за ним повинно бути визнано право власності, а центр творчості не повинен перешкоджати йому користуватися зазначеною нерухомістю.

З даними висновками районного суду погодився й суд апеляційної інстанції.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки до них суди дійшли з порушеннями норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, за загальним правилом особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Проте, в силу ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду № 11 від 29.12.1976 року "Про судове рішення" (v0011700-76) обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають, оскільки суди не встановили обставин, які мають юридичне значення при розгляді та вирішенні справи щодо самочинного будівництва.

Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначені постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004 року "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (1243-2004-п) .

У зв'язку з наведеними вище нормами матеріального права, вирішуючи справи щодо самочинного будівництва суди повинні перевіряти загальні умови, дотримання яких вимагається при будівництві або реконструкції будь-якого об'єкта нерухомості, а також наявність права на земельну ділянку, на якому ведеться нове будівництво, або дозвіл власника цієї ділянки, або власника вже існуючої будівлі на будівництво, реконструкцію; дотримання цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, а також червоних ліній, встановлених проектами планування; наявність затвердженої у встановленому порядку проектної документації, яка є підставою для видачі дозволу на будівництво; дозвіл на будівництво, а саме документ, виданий замовнику (забудовнику) органами місцевого самоврядування що посвідчує право власника, володільця, орендатора або користувача об'єкта нерухомості здійснити забудову земельної ділянки, будівництво, реконструкцію будівлі, споруди, спорудження; дотримання містобудівних регламентів, будівельних, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших правил, нормативів; дотримання прав та законних інтересів власників, землеволодільців, землекористувачів та орендарів.

У матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи про власника земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, а суди при вирішенні справи на підтвердження цього факту послалися лише на усні пояснення в судовому засіданні представника міської ради і не дали оцінки наявному на а.с. 64, 68 рішенню Черкаської міської ради народних депутатів № 321 від 11.06.1986 р. про виділення земельної ділянки, на якому розташований спірний гараж, саме Черкаському центру творчості та проекту відведення землі цій організації.

Крім того, суди послалися на наявність погодження з Черкаським центром творчості про будівництво гаражу, проте в матеріалах справи такого погодження немає і не звернули увагу на те, чи відповідає зазначеним вище нормам матеріального права та чи прийнято в межах своєї компетенції рішення Придніпровського райвиконкому № 158 від 21.03.2001 р. про дозвіл на будування гаражу (при тому, що в тексті рішення зазначено лише про розміщення гаража у блоці охорони).

За таких обставин, які свідчать про те, що судами неправильно застосовано процесуальний закон і це призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть вважатися законними й обґрунтованими і в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході якого слід усунути з'ясувати зазначене вище та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Черкаського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.