Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник", третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності на нежилі приміщення в рахунок виконання зобов'язань за договором позики, зобов'язання зареєструвати право власності на нежилі приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2007 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що 10 червня 2005 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику у розмірі 2 022 000 грн., і яку ОСОБА_2 зобов'язався повернути до 15 травня 2006 року. 6 жовтня 2005 року був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким ТОВ "Супутник", як іпотекодавець, виступає майновим поручителем ОСОБА_2 за договором позики від 10 червня 2005 року та відповідає за невиконання (неналежне виконання) договору позики належним йому нерухомим майном (нежилими приміщеннями). Відповідач ОСОБА_2 своїх зобов'язань по поверненню суми позики у встановлені договором строки не виконав, має заборгованість перед позивачем у розмірі 2 022 000 грн., майно відповідача ТОВ "Супутник", як іпотекодавця, не передано. Згідно п. 9 договору позики та положень ст. 4 договору іпотеки, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником (ОСОБА_2) зобов'язань за договором позики, позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Просив суд визнати за позивачем право власності на нежилі приміщення, які є предметом іпотеки, в рахунок виконання зобов'язання за договором позики.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2007 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2007 року апеляційну скаргу ТОВ "Супутник" задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2007 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. Допущено поворот виконання заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 листопада 2006 року, яке було звернене до виконання шляхом реєстрації права власності на нежилі приміщення за ОСОБА_1 Київським БТІ 15 грудня 2006 року за реєстровим номером №3715-П у реєстровій книзі №29П-254 та скасовано указану реєстрацію.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2007 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і залишити в силі суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення апеляційний суд виходив з того, що ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору, яке здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 1 ст. 37 встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або відповідне застереження в іпотечному договорі).

Договором іпотеки на іпотекодержателя покладається зобов'язання надіслати іпотекодавцю повідомлення, оформлене відповідно до ст. 35 зазначеного Закону. Надіслання такого повідомлення є обов'язковою умовою для подальшого вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Частиною 2 ст. 35 Закону встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Тобто, у випадку, якщо таке повідомлення не було надіслане, й іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки (наприклад, шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки) - він має право звернутися до суду з метою стягнення звернення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону.

Ст. 39 Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом не передбачено.

Таким чином висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нежилі приміщення в рахунок виконання зобов'язань за договором позики, зобов'язання зареєструвати право власності на нежилі приміщення є вірним.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то й підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.