Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Барсукової В.М., Луспеника Д.Д.,

Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Весна" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2007 року,

У березні 2007 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Весна" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщення будинку АДРЕСА_1, звільнення самовільно зайнятої частини підвалу площею 8,82 кв. м й перенесення стіни встановленої ним між приміщенням підвалу площею 8,6 і 8,8 кв.м та стягнення 3 129 грн. 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 тис. грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач самовільно збільшив площу свого підвального приміщення шляхом проведення в ньому реконструкції та переобладнання.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2007 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1звільнити самовільно зайняту частину підвалу, перенести стіну, встановленому ним між приміщеннями підвалу площею 8,6 і 8,8 кв.м та не чинити перешкод в користуванні приміщенням підвалу членам об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Весна". Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 129 грн. 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Судові рішення у справі ухвалено з порушенням цих норм.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, помилково виходив із того, що відповідач є власником підвального приміщення площею 15,08 кв. м, але самовільно зайняв зайвих 8,82 кв. м і зобов'язаний їх звільнити.

При цьому в порушення ст. ст. 33, 213, 214 ЦПК України суд належним чином не з'ясував змісту позовних вимог та хто є власником квартири № 6 та відповідної частини 15,08 кв. м підвального приміщення розміром 15,08 кв. м і, виходячи із цього, належним відповідачем у справі. Не звернув суд уваги на те, що в позовній заяві зазначена відсутність права на житло у ОСОБА_1у будинку АДРЕСА_1 та залишив без уваги договір дарування (а.с. 67), за яким він подарував належну йому частину цієї квартири ОСОБА_2 Не з'ясовано з яких підстав відповідач має право на частину підвалу в будинку АДРЕСА_1, якщо відсутнє його право на житло у цьому будинку.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони, як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог п. 2 ст. 338 ЦПК України, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.