Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України про зарахування часу перебування на військовій службі до трудового стажу та відшкодування моральної шкоди,

У жовтні 2004 року ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до управління Пенсійного фонду України про зарахування часу перебування на військовій службі до трудового стажу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що до призову на військову службу з 9 січня 1986 року по 22 травня 1987 року перебував у трудових відносинах з шахтоуправлінням "Ровеньковське".

З 4 червня 1987 року по 13 червня 1989 року проходив службу у лавах Радянської армії.

10 серпня 1989 року був прийнятий на роботу в шахтоуправління "Ровеньковське" на посаду підземного електрослюсаря.

Посилаючись на те, що відповідач відмовив у зарахуванні його часу перебування на військовій службі до трудового стажу, просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України зарахувати час перебування на військовій службі в загальний, безперервний та підземний трудовий стаж, призначити пенсію на пільгових умовах та стягнути на його користь 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 22 листопада 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Луганської області від 5 грудня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково: зобов'язано управління Пенсійного фонду України зарахувати час перебування ОСОБА_1. на військовій службі - 2 роки та 9 днів, до загального, безперервного та підземного трудового стажу.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до абз. 1 п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні та касаційні скарги подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

Встановлено, що ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом у жовтні 2004 року. Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 22 листопада 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково.

Оскільки спір між сторонами виник з приводу оскарження ОСОБА_1. дій управління Пенсійного фонду України щодо зарахування часу перебування на військовій службі до трудового стажу, який був вирішений судом першої інстанції по суті до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , то після набрання чинності цим Кодексом зазначена справа підлягала перегляду апеляційним судом в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

За таких обставин, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною і обґрунтованою, оскільки апеляційний суд після 1 вересня 2005 року не мав процесуальних повноважень для перегляду в порядку цивільного судочинства рішення суду першої інстанції, ухвалене за спором, що виник з адміністративних правовідносин.

А тому, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 5 грудня 2007 року скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.