Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Чернігівгаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий газ,

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожитий газ, посилаючись не те, що між ними 24 січня 2002 року укладено договір про надання послуг з газопостачання, відповідно до умов якого відповідач зобов'язаний своєчасно вносити плату за надання послуг з газопостачання за установленими законодавством цінами та в терміни передбачені цим договором. ВАТ "Чернігівгаз" в особі Конотопського УГГ свої зобов'язання виконував належним чином - з січня 2004 року по червень 2007 року надавав відповідачу природний газ. В свою чергу відповідач відповідно до умов договору не розрахувався за спожитий природний газ протягом більше двох років, чим і спричинив виникнення заборгованості на суму 435 грн. 44 коп.

Рішенням Коропського районного суду від 15 жовтня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 грудня 2007 року рішення Коропського районного суду від 15 жовтня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Чернігівгаз" ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що відповідач є пенсіонером, звільненим з органів внутрішніх справ за віком, а тому згідно ст. 22 Закону України"Про міліцію" має право на безоплатне газопостачання для опалення житла за встановленими нормами.

Проте погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна, оскільки суди дійшли їх у порушення вимог матеріального та процесуального закону.

Статтею 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України (2285-15) визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. У статті 4 Бюджетного кодексу України зазначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Згідно ст. 78 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 75 Закону України " Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлено, що витрати на безоплатне або пільгове матеріальне та побутове забезпечення, на яке, за законами України, мають право деякі категорії працівників (військовослужбовців) бюджетних установ (військових формувань), проводяться за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ. Постановою Кабінету міністрів України № 426 від 31 березня 2003 року (426-2003-п) затверджений Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 5 даного Порядку для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім'ї.

На цей встановлений порядок сплати комунальних послуг та порядок відшкодування понесених витрат цією категорією пільговиків суди уваги не звернули та неправильно застосували норми матеріального права.

Оскільки порушення норм матеріального й процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Чернігівгаз" задовольнити.

Рішення Коропського районного суду від 15 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 грудня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.