Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", головного управління праці та соціального захисту населення, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення коштів на придбання автомобіля за касаційною скаргою державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 20 лютого 2007 року,

У травні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням суду від 8 лютого 2005 року на його користь ухвалено стягнути кошти в розмірі 15 580 грн. 80 коп. для придбання автомобіля, на отримання якого він мав право як інвалід ІІ групи.

У зв'язку з несвоєчасним перерахуванням коштів на виконання вказаного рішення суду, вартість автомобіля збільшилася на 7 935 грн. 20 коп.

Просив задовольнити його вимоги, стягнути зазначену суму на його користь.

Рiшенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 20 лютого 2007 року, позов задоволено, ухвалено стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання (далі - ДТГО) "Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_1. 7 935 грн. 20 коп. для придбання автомобіля "Таврія" та на користь держави судовий збір у розмірі 79 грн. 35 коп.

У обгрунтування касаційної скарги ДТГО "Південно-Західна залізниця" посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним, виходили з того, що судовим рішенням було ухвалено стягнути вартість автомобіля з ДТГО "Південно-Західна залізниця", різниця у вартості також підлягає стягненню з указаного підприємства.

Проте з такими висновками судів у повному обсязі погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. п. 25, 32, 33 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999 (999-97-п) , діючого під час виникнення спірних правовідносин, та ч. 6 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" інваліди внаслідок трудового каліцтва, що настало від нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, за наявності у них медичного висновку на право забезпечення автомобілями одержують автомобілі після оплати їх вартості Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за відповідним рішенням головного управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації за місцем проживання та реєстрації інваліда протягом місяця з дня одержання заяви інваліда й висновку медико-соціальної експертної комісії.

На момент ухвалення рішення судом першої інстанції набрав чинності Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (999-2006-п) , частинами 1, 2 п. 2 якого встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з отриманням автомобілів здійснюється: для осіб, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - інваліди унаслідок трудового каліцтва), - за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування); для інших інвалідів - за рахунок коштів, передбачених на цю мету у державному бюджеті; автомобілі для інвалідів унаслідок трудового каліцтва придбаваються Фондом соціального страхування та виділяються головними управліннями соціального захисту згідно з укладеними з управліннями виконавчої дирекції договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 1986 року, працюючи на залізничній колії Коростенської дистанції колії, яка була структурним підрозділом залізниці, ОСОБА_1. отримав трудове каліцтво, а саме колісною парою вагона було травмовано його ліву гомілку.

Згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії від 25 травня 1988 року йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, а в 2005 році - ІІ групу інвалідності.

Судовим рішенням від 8 лютого 2005 року ухвалено стягнути з ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь Житомирського обласного управління праці та соціального захисту населення 15 580 грн. 80 коп. для придбання для ОСОБА_1. автомобіля "Таврія".

Згідно з копією листа головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації від 24 липня 2006 року (а.с. 12) вартість автомобіля збільшилася і становила 23 519 грн.

Враховуючи, що в даному випадку позивач отримав трудове каліцтво і є інвалідом, у зв'язку з чим до спірних правовідносин застосовуються норми, що регулюють питання отримання автомобілів саме унаслідок трудового каліцтва, а також те, що законодавством встановлено певний порядок фінансування витрат на отримання автомобілів інвалідами унаслідок трудового каліцтва, тому фінансування указаної різниці між визначеною судовим рішенням вартістю автомобіля і його фактичною вартістю також повинно проводитися в зазначеному порядку.

Проте, у порушення ст. 213 ЦПК України суди на зазначене уваги не звернули, не в повному обсязі визначилися з характером спірних правовідносин та, в зв'язку з цим, були позбавлені можливості вирішити справу згідно із законом.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 20 лютого 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.