Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2008 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом. Після змін та доповнень позовних вимог посилався на те, що йому на праві власності належало приміщення - квартира АДРЕСА_1, що складало 1/100 частини жилого будинку. У цьому приміщенні розташовано кафе ІНФОРМАЦІЯ_2. 18 грудня 1996 року він надав рідному брату ОСОБА_4. довіреність строком на три роки на право користування та розпорядження вказаним приміщення, якою уповноважив останнього виконувати усі дії, пов'язані із зазначеним дорученням, у тому числі отримувати належні йому у випадку продажу гроші. 10 червня 1998 року позивач був заарештований та засуджений за вчинення тяжкого злочину, а 11 червня 1998 року брат без його згоди та відома продав ОСОБА_3. це приміщення. 25 вересня 1998 року ОСОБА_3. продав ОСОБА_4. вказане приміщення. Угоди були мнимими, так як відбулися лише на папері, та незаконними, так як брат порушив вимоги ст. 62 ЦК УРСР щодо представництва його інтересів. ОСОБА_3. грошей за угодою не отримував, весь цей час приміщенням користувався ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. помер. Про порушення свого права власності на спірне майно позивач дізнався лише у 2006 року, коли був звільнений від відбування покарання.

Просив поновити пропущений строк позовної давності, визнавши причини його пропуску поважними, визнати недійсним договір купівлі продажу квартири від 11 червня 1998 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та договір купівлі-продажу спірної квартири від 25 вересня 1998 року, укладений між ОСОБА_3. та ОСОБА_4

Рішенням Краматорського міського суду від 20 грудня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2008 року рішення Краматорського міського суду від 20 грудня 2007 року скасовано, позов задоволено: поновлено позивачу строк на звернення до суду, визнано недійсними договори купівлі-продажу від 11 червня 1998 року та від 25 вересня 1998 року.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2008 року, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, відбуваючи покарання, не був позбавлений права листування, побачень та спілкування з родиною та іншими особами, в зв'язку з чим відбування покарання не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, який відповідно до вимог ч.3 ст. 258 ЦК України становить п'ять років.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що перебування позивача у місцях позбавлення волі свідчить про відсутність у нього об'єктивної можливості знати про порушення його майнових прав, а тому причини пропуску строку звернення до суду є поважними. Задовольняючи позов, апеляційний суд прийшов також до висновку, що договір купівлі-продажу від 11.06.1998 року це мнима угода, а договір купівлі-продажу від 25.09.1998 року не відповідає вимогам закону.

З висновками суду першої та апеляційної інстанції повністю погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є договори купівлі-продажу квартири від 11.06.1998 року та від 25.09.1998 року, тобто позовна давність у відповідності до ст. 71 ЦК УРСР для даних правовідносин сплила до 01.01.2004 року, а тому суд першої інстанції помилково застосував норми ЦК України (435-15) .

За ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк для захисту порушеного права і для її застосування суду слід встановити, що право порушено.

Вказані вимоги матеріального права суд першої інстанції не виконав.

За правилами ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду і ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд не звернув увагу на те, що суд першої інстанції не вирішував спір по суті, тобто не з'ясовував чи порушено право позивача, а лише застосував правила позовної давності. При таких обставинах у апеляційного суду не було законних підстав для ухвалення нового рішення по суті спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що 18 грудня 1996 року позивач надав своєму рідному брату ОСОБА_4. довіреність на право користування та розпорядження належною йому частиною приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_2, якою уповноважив ОСОБА_4. виконувати усі дії, пов'язані із зазначеним дорученням, в тому числі отримувати належні ОСОБА_1. у випадку продажу гроші. Довіреність буда видана строком на три роки до 18 грудня 1999 року. Чинність довіреності шляхом скасування особою, яка її видала, припинена не була.

Апеляційний суд правову оцінку цьому документу не дав, а задовольняючи позов у частині визнання угод недійсними не вказав яким чином були порушені права позивача при їх укладені.

Окрім наведеного, судом встановлено, що рішенням Краматорського міського суду від 24 червня 2005 року було задоволено позов ОСОБА_4. до ОСОБА_3. про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25 вересня 1998 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3., визнано за ОСОБА_4 право власності на спірне приміщення.

Апеляційний суд залишив вказане рішення поза увагою і не з'ясував чи має воно преюдиціальне значення для даного спору.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог ч.2 ст. 338 ЦПК України ухвалені рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду від 20 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2008 року по даній справі скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.