Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства,,Чернігівгаз'' в особі Коропського управління з газопостачання та газифікації до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства,,Чернігівгаз'' в особі управління з газопостачання та газифікації (далі -ВАТ,,Чернігівгаз'') на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 25 грудня 2007 року,

У серпні 2007 року ВАТ,,Чернігівгаз'' звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. Свої вимоги мотивували тим, що 20.10.2001 року уклали з відповідачем договір на газопостачання. Обов'язки за договором виконували належним чином, але відповідач більше двох років за спожитий газ не розраховується, посилаючись на те, що як пенсіонер МВС має право на безоплатне отримання комунальних послуг. Так як держава надає цій категорії пільговиків лише 50% знижки, просили стягнути з відповідача заборгованість у сумі 710,69 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25 грудня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ВАТ,,Чернігівгаз'' просить скасувати постановлені рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, та вирішити спір по суті.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач як пенсіонер МВС, який працював у селищі міського типу, у відповідності до Закону,, Про міліцію'' забезпечується безоплатно житлом з опаленням.

Повністю з висновком суду погодитись не можна з таких підстав.

Судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 як працівник міліції, який працював і жив у селищі міського типу, був звільнений зі служби за вислугою років, а тому відповідно до ст.22 Закону,,Про міліцію'' забезпечується безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами.

Разом з тим, статтею 95 Конституції України визначено, що виключно Законом України про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. У статті 4 Бюджетного кодексу України зазначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу (2542-14) та закону про Державний бюджет України.

Не перевіривши видатки на пільгове забезпечення окремих категорій працівників бюджетних установ та осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ, передбачені Законами України Про Державний бюджет України на 2005-2007 роки, суд передчасно прийшов до висновку, що неперерахування державою з державного бюджету субвенцій на відшкодування пільг громадянам не може бути підставою для відмови громадянам у наданні таких пільг.

Крім того, відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426 (426-2003-п) (далі Порядок), видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом, паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім'ї (раз на рік). Згідно з пунктом 8 Порядку грошовий еквівалент наданих пільг, компенсацій виплачується пільговику установою разом з іншими місячними виплатами. Указаний порядок надання пільг стосується будь-яких бюджетних установ.

Не дослідивши зазначеного Порядку, суд фактично поклав обов'язок відшкодувати витрати за пільгове забезпечення відповідача спожитим газом на ВАТ,,Чернігівгаз''.

Посилання суду апеляційної інстанції на рішення Конституційного суду України №8-рп/99 від 06.07.1999 року (v008p710-99) та №6-рп/2007 від 09.07.2007 року є помилковим, так як Бюджетний кодекс України (2542-14) та постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426 (426-2003-п) не скасовують пільги, а лише встановлюють порядок їй надання.

Враховуючи, що судами при вирішенні спору порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, судові рішення відповідно до вимог ч.2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства,,Чернігівгаз'' задовольнити частково.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 25 грудня 2007 року по даній справі скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції .

Ухвала оскарженню не підлягає.