Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Жайворонок Т.Є., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання батьківства та стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 4 січня 2008 року,

У червні 2006 року та в січні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд зі вказаним позовом, посилаючись на те, що не перебуваючи з відповідачем ОСОБА_2 у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила від нього сина ОСОБА_3, якого він не визнає. Просила встановити, що відповідач є батьком її сина, зобов'язати Іванівську сільську раду внести відповідні зміни в актовий запис про народження сина. Також просила щомісячно стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача та на її утримання аліменти в розмірі 1/12 частини всіх видів заробітку відповідача до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2007 року позов задоволено частково. ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, зобов'язано Іванівську сільську раду внести відповідні зміни до актового запису про його народження. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина аліменти в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання аліменти в розмірі 1/12 частини всіх видів заробітку щомісяця до досягнення дитиною трирічного віку. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 4 січня 2008 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення аліментів на утримання сина. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і безпідставне скасування законного та обґрунтованого рішення районного суду.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційний суд, ухвалюючи власне рішення про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, вірно виходив із положень ст. ст. 180, 182 СК України, порушень норм матеріального чи процесуального права не допустив.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 4 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.