Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, стягнення упущеної вигоди за касаційною скаргою ОСОБА_2на рішення Лозівського міськрайонного суд Харківської області від 12 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 лютого 2007 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що мала на праві власності корову, яку разом з іншими тваринами 26 вересня 2006 року випасав ОСОБА_2. та яка о 9 год. того дня загинула.

Вважаючи, що корова загинула з вини відповідача, чим їй заподіяно шкоду, просила її позов задовольнити.

Рішенням Лозівського міськрайонного суд Харківської області від 12 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 1 лютого 2007 року, позов задоволено частково, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивачки упущену вигоду в розмірі 879 грн. та на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено.

У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_2. посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень в частині стягнення упущеної вигоди й відшкодування моральної шкоди.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що корова позивачки загинула з вини відповідача, у зв'язку з чим з нього підлягає стягненню упущена вигода і моральна шкода, а у відшкодуванні матеріальної шкоди відмовлено з підстав недоведеності її розміру.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для стягнення на користь позивачки упущеної вигоди в розмірі 879 грн. стала довідка приватного підприємця ОСОБА_3. (а.с. 11), яку в силу вимог ч. 1 ст. 59 ЦПК України не можна визнати допустимим доказом по справі, оскільки вона не завірена печаткою вказаного приватного підприємця та не надано копії відповідних реєстраційних документів підприємця на підтвердження його існування.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Однак, відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд послався на недоведеність її розміру, оскільки місцевий ринок не володіє інформацією щодо вартості корови відповідного віку та ваги, в той час, коли суду необхідно було вжити всіх засобів для з'ясування її вартості і встановлення розміру завданої матеріальної шкоди.

Оскільки порушення судом норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суд Харківської області від 12 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 лютого 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.