Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого - Яреми А.Г.,

Суддів: Балюка М.І., Мазурка В.А.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

У серпні 2007 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1року на ВАТ "Кіровоградолія" трапився груповий нещасний випадок, в результаті якого постраждали троє осіб - сам відповідач, ОСОБА_2. і ОСОБА_3, відділенням Фонду призначено та виплачено страхові виплати потерпілому ОСОБА_3. та сім'ї потерпілого ОСОБА_2, який помер в результаті травм. Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2006 року ОСОБА_1изнано винним у вчиненні злочину за частиною 2 статті 271 КК України, а тому він зобов'язаний відшкодувати відділенню Фонду витрати по виплаті потерпілим страхового відшкодування.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 порядку регресу 147130 грн. 57 коп.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 грудня 2007 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2008 року рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1року на ВАТ "Кіровоградолія" стався груповий нещасний випадок, в результаті якого від отриманих травм ОСОБА_2. помер, ОСОБА_3висновком МСЕК від 28 березня 2006 року визнано інвалідом 1 групи, постраждав також і сам ОСОБА_1. Позивачем виплачені страхові виплати ОСОБА_3. на загальну суму 48274 грн.15 коп., а також членам сім'ї потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 98856 грн. 42 коп. Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2006 року ОСОБА_1изнано винним у порушенні правил охорони праці та засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 271 КК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді коштів, сплачених відділенням Фонду, як страховиком, потерпілим від нещасного випадку, оскільки положення статті 1191 ЦК України не підлягають застосуванню до таких правовідносин.

З такими висновками апеляційного суду слід погодитися з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, заподіяну іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Разом з тим, правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України (435-15) .

Згідно статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, за загальними правилами страхування страховик має право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування; в разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Також статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначено Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі - Закон № 1105-ХІV (1105-14) ).

Преамбулою Закону № 1105-ХІV (1105-14) передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Статтею 5 Закону № 1105-ХІV визначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Згідно частин 4, 5 статті 6 Закону № 1105-ХІV суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Таким чином, страхування від нещасного випадку є обов'язковим особистим страхуванням.

Оскільки сфера дії Закону № 1105-ХІV (1105-14) поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика й цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами не врегульований правовий механізм відносин Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як страховика, з іншими особами - відповідальними за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю застрахованої особи, тому до таких правовідносин підлягають застосуванню загальні положення ЦК України (435-15) щодо страхування.

З урахуванням наведеного та з огляду на положення статей 993, 999 ЦК України Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як страховик за обов'язковим особистим страхуванням, не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому, а тому рішення апеляційного суду є правильне по суті.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

За таких обставин колегія суддів визнає наявність підстав для відхилення касаційної скарги відповідно до статті 337 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді відхилити.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.