Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку,

Зазначеним позовом позивачка просила визнати за нею право власності на частину житлового будинку, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 25 листопада 1995 року по 17 лютого 2004 року. Мають двох дітей - дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. 18 жовтня 1997 року на спільні кошти придбали незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1. Також на спільні кошти добудували його та проживали в цьому будинку до розлучення. Оскільки відповідач від добровільного поділу будинку відмовився, просить визнати за нею право власності на частину житлового будинку.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 27 лютого 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку по АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2007 року рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 27 лютого 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що спірний будинок придбано під час зареєстрованого шлюбу та у цей час здійснена його добудова, тому відповідно до вимог ст. ст. 60, 70 Сімейного кодексу України ОСОБА_3 має право на частину будинку. Відповідачем не надано доказів про купівлю та добудову будинку на його особисті кошти.

Проте таких висновків суди дійшли, не з'ясувавши яку частку будинку сторони придбали на спільні кошти у період шлюбу, та яка частка будинку добудована на особисті кошти відповідача.

Так, судом встановлено, що будинок придбаний у 1997 року готовністю 69%. Відповідач у своїх поясненнях зазначав, що на його придбання витрачені гроші, які він мав до реєстрації шлюбу від виграшу у лотерею автомобіля. Після припинення з позивачкою шлюбних відносин він на особисті кошти добудував його і лише після цього за рішенням виконавчого комітету Сахновщинської селищної ради № 17 від 26 січня 2007 року будинок прийнято в експлуатацію. На даний час він у ньому продовжує проживати, а позивачка з дітьми з 2002 року проживає у купленій на спільні кошти квартирі.

Позивачка не спростовує того, що будинок куплений недобудований та що відповідач мав дошлюбні гроші від виграшу. Однак стверджує, що будинок куплений та добудований на спільні кошти.

Ці пояснення сторін судом не перевірені, хоча в силу положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судами також не перевірені пояснення відповідача про те, що крім квартири, у власності позивачки залишилося інше нерухоме майно, придбане на спільні кошти, а саме : приміщення під магазин, приміщення під клуб - лабораторію, а також рухоме майно, яке позивачка забрала під час розлучення. У суді знаходиться на розгляді справа за позовом ОСОБА_1 про поділ цього майна. Проте, суд не об'єднав ці позови в одне провадження, не з'ясував яке майно є їх спільною сумісною власністю, яке придбане до реєстрації шлюбу та після припинення шлюбних відносин на власні кошти.

За таких обставин оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 27 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.