Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Суми до приватного виробничо-комерційного підприємства "Сталекс", територіального управління Держнаглядохорони праці України в Сумські області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними актів про нещасний випадок на підприємстві,

У лютому 2006 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Суми звернулося в суд із позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства "Сталекс" (далі - ПВКП "Сталекс"), територіального управління Держнаглядохорони праці України в Сумські області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними актів про нещасний випадок на підприємстві.

Зазначало, що 29 грудня 2004 року сталася дорожньо-транспортна пригода.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були травмовані водій автомобіля ЗАЗ-110247 - ОСОБА_1, який працює у ПВКП "Сталекс" та комерційний агент ОСОБА_2

За результатами розслідування зазначеного нещасного випадку були складені акти форми Н-1 № 1 від 11 жовтня 2005 року та № 2 від 11 жовтня 2005 року.

Посилаючись на те, що нещасний випадок стався після закінчення робочого часу під час використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіля в особистих цілях, просило визнати недійсними акти Н-1 про нещасний випадок на виробництві.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 грудня 2006 року позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Суми задоволені: визнано недійсними акт форми Н-1 № 1 від 11 жовтня 2005 року про нещасний випадок на підприємстві відносно ОСОБА_1 та акт форми № 2 від 11 жовтня 2005 року про нещасний випадок на підприємстві відносно ОСОБА_2

Стягнуто з ПВКП "Сталекс", територіального управління Держнаглядохорони праці України в Сумські області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь держави по 2 грн. 12 коп. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 липня 2007 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 грудня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Суми відмовлено.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Суми просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Суми апеляційний суд виходив з того, що складання актів та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпають і не порушують прав Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, а тому останній не може звертатися до суду з позовом щодо оскарження зазначених актів.

Проте погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна.

Встановлено, що 29 грудня 2004 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зіткнулися автомобіль ЗАЗ-110247, д.н. НОМЕР_2, власником якого є ПВКП "Сталекс", під керуванням ОСОБА_1 та автомобіль ЗІЛ 433362, д.н. НОМЕР_1, власником якого є ТОВ "Орбіта".

Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 4 липня 2005 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286, ч. 2 КК України (2341-14) .

У ході розслідування зазначеного нещасного випадку були складені акти про нещасний випадок на підприємстві форми Н-1 № 1 від 11 жовтня 2005 року відносно ОСОБА_1 та № 2 від 11 жовтня 2005 року відносно ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" завданнями страхування від нещасного випадку є проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці.

Згідно зі ст. 55 зазначеного Закону спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

Пунктом 37 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112 "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" (1112-2004-п) встановлено, що контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.

Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати у межах своєї компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1, якщо ними виявлено порушення вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів з охорони праці.

Апеляційний суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув та не врахував, що акт форми Н-1 є одним із основних документів для виникнення права у застрахованої особи на відшкодування шкоди, виплату якої проводить Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Суми, що відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Суми задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 12 липня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.