2а-16694/11/2670 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток - 19.06.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Покрівельні рішення" звернувся з позовом до суду до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 року №№ 0001372302/22551 та 0001362302/22552.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на недоведеність відповідачем нікчемності правочинів, за наслідками укладення яких у позивача виникло право на податковий кредит та віднесення здійснених ним витрат до складу валових.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Покрівельні рішення" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, за підсумками якої складено Акт від 16.05.2011 року №2458/2302/32769312 та виявлені, зокрема, порушення пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 504589,99 грн., пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 401680,25 грн.

За наслідками перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 року №0001372302/22551, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 502100,31 грн., з них 401680,25 грн. - за основним платежем, 100420,06 грн. - за штрафними санкціями.

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 року №0001362302/22552, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 630737,49 грн., в тому числі 504589,99 грн. - за основним платежем, 126147,50 грн. - за штрафними санкціями.

Позивачем було застосовано заходи адміністративного оскарження таких податкових-повідомлень рішень до ДПС у м. Києві та ДПС України, проте останні були залишені без змін.

Обговорюючи правомірність прийняття ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС зазначених податкових повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для визначення ТОВ "Покрівельні рішення" грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача, отримання останнім послуг від ТОВ "Рекламне агентство "Озон-Медіа" за договором, який, на переконання контролюючого органу, суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що первинні документи, які були складені під час господарських операцій між позивачем та ТОВ "РА "Озон-Медіа" засвідчені підписом громадянина Латвії ОСОБА_4, щодо якого в провадженні СВ Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києва порушено кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 190 та 309 Кримінального кодексу України (шахрайство та незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту). Також, відповідач звертає увагу суду на пояснення директора ТОВ "РА "Озон Медіа" Чаптикова Ю.М., який заперечує свою участь у господарських взаємовідносинах з ТОВ "Покрівельні рішення".

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (436-15) (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (168/97-ВР) встановлено, що об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3).

Відповідно до абз. 3 п. 1.4 ст. 1 названого Закону, поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Враховуючи приведені правові норми, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення справи, необхідним є встановлення відповідності взаємовідносин, які виникли між позивачем та ТОВ "РА "Озон Медіа" ознакам господарської діяльності, а саме - спрямованості укладених угод на реальне настання господарських наслідків, а для цілей оподаткування - встановлення правосуб'єктності учасників угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ "РА "Озон Медіа" (виконавець) укладено договір №37/1 від 01.07.2009 року, згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням замовника надати послуги з реклами будь-якими рекламними засобами, зокрема: виготовлення відео (аудіо) роликів, розміщення рекламних матеріалів замовника на телебаченні (ефірному та кабельному), в пресі, на радіо; виготовлення та розміщення зовнішньої реклами, розробка ідей рекламної продукції (перелік не є вичерпним), на умовах та в строки, визначені у додатках до цього договору.

Із наданих позивачем до податкової перевірки та долучених до матеріалів даної справи доказів слідує, що в період з 31.07.2009 року по 31.12.2009 року, сторонами згаданого договору виконувались його умови. У матеріалах справи наявні додатки до вказаного договору, у яких деталізовано, зокрема, місця розташування бігбордів, на яких повинна розміщуватись рекламна інформація стосовно діяльності позивача, вказівки щодо тривалості, періодичності, телеканалу, на якому слід розмістити рекламний відеоролик щодо господарської діяльності позивача, конкретний вид робіт, що замовляються, зокрема, розробка макету бордів.

Так, контрагентом позивача було надано послуги з розміщення рекламних матеріалів на бігбордах, розробка макету бордів, розміщення рекламного відеоролику, розміщення рекламних матеріалів. За наслідками поставлених послуг сторонами складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000006, ОУ-0000007, ОУ-0000008, ОУ-0000012, ОУ-0000017, ОУ-0000018, ОУ-0000026, ОУ-0031, ОУ-0032, ОУ-0043.

У зв'язку із проведеними господарськими операціями, ТОВ "РА "Озон Медіа" виписано позивачу податкові накладні на кожну поставку послуг №№ 13, 14, 15, 20, 26, 27, 35, 40, 41, 53.

Колегія суддів зазначає, що договір №37/1, зазначені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні підписані зі сторони виконавця - ТОВ "РА "Озон Медіа" ОСОБА_4 та скріплені печаткою товариства. На підтвердження повноважень названої особи, зокрема, на укладання та підписання договорів, вчиняти будь-які правочини, представляти інтереси та вести справи ТОВ "РА "Озон Медіа" в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена довіреність директора товариства Чаптикова Ю.М., видана ОСОБА_4 18.06.2009 року, що зареєстрована в Єдиному реєстрі довіреностей за №27359571.

Крім того, наказом директора ТОВ "РА "Озон-Медіа" від 30.06.2009 року №3 ОСОБА_4 уповноважено здійснювати поставку товарів (робіт, послуг) та надано йому право складання та підпису відповідних первинних бухгалтерських, фінансових та звітних документів, в т.ч. податкових накладних, податкових декларацій та інших документів обов'язкової податкової звітності.

Із письмових пояснень позивача вбачається, що рекламні послуги від ТОВ "РА "Озон Медіа" були придбані з метою просування на ринку імпортованого в іноземного постачальника товару - системи лінійного дощового водовідведення під ТМ "PROFIL", що прибані позивачем за контрактом №1 від 07.02.2008 року, укладеним з Компанією Profil - Wytrowornia Profili Budowlanych z PVC SP.z.o.o.

На підтвердження дійсного надання рекламних послуг, позивачем надано фотографії, на яких зафіксовано рекламні бігборди із зображенням водовідводу PROFIL у різних населених пунктах України. Фактичне отримання послуг з розміщення рекламного ролика на телебаченні підтверджується наявними в матеріалах справи ефірними довідками.

Також, колегія суддів зауважує, що напрямками економічної діяльності позивача є, зокрема, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі (за довідкою з ЄДРПОУ №16843/07). У той же час, видом діяльності ТОВ "РА "Озон-Медіа" за КВЕД є рекламна діяльність, що узгоджується із наданими позивачем поясненнями.

Факт розрахунків за договором №31/1 підтверджується банківськими виписками.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в тому, що господарські операції, які відбулись між позивачем та ТОВ "РА "Озон-Медіа" на виконання договору №37/1 від 01.07.2009 року достатньо підтверджуються належними первинними документами.

Надаючи правову оцінку правомірності формування позивачем податкового кредиту за дослідженою угодою та господарськими операціями, колегія суддів виходить із наступного.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом № 168/97-ВР (168/97-ВР) (п. 1.7 ст. 1).

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на наявність кримінальної справи порушеної проти ОСОБА_4 як на підставу нікчемності угоди, укладеної між позивачем та його контрагентами ТОВ "РА "Озон-Медіа", з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене, слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 1 статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.