Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою прокурора Ківерцівського району Волинської області в інтересах відділу культури і туризму Ківерцівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

У жовтні 2006 року прокурор Ківерцівського району Волинської області звернувся в суд із заявою в інтересах відділу культури і туризму Ківерцівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної установі у зв'язку з оплатою працівнику часу вимушеного прогулу.

Зазначав, що рішенням Ківерцівського районного суду від 30 червня 2006 року ОСОБА_2. поновлений на посаді викладача Ківерцівської дитячої музичної школи і на його користь стягнуто 5 455 грн. 84 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 100 грн. на відшкодування моральної шкоди та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Зазначене рішення виконане відділом культури і туризму Ківерцівської районної державної адміністрації.

Посилаючись на те, що винним у незаконному звільненні ОСОБА_2. є директор Ківерцівської дитячої музичної школи - ОСОБА_1, просив стягнути з нього на користь відділу культури і туризму Ківерцівської районної державної адміністрації 5 455 грн. 84 коп.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Волинської області від 7 лютого 2007 року, в задоволенні заяви прокурора Ківерцівського району Волинської області в інтересах відділу культури і туризму Ківерцівської районної державної адміністрації відмовлено.

У касаційній скарзі прокурор Ківерцівського району Волинської області просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви прокурора, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що рішенням суду, яким ОСОБА_2. поновлений на роботі, не встановлено, що під час звільнення мали місце явні порушення КЗпП України (322-08) , а тому відсутні підставі для покладення на відповідача обов'язку покрити шкоду.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Судами встановлено, що наказом директора Ківерцівської дитячої музичної школи - ОСОБА_1. від 31 січня 2006 року було звільнено за прогул з посади викладача шкоди ОСОБА_2.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 30 червня 2006 року ОСОБА_2. поновлений на роботі та на його користь з Ківерцівської дитячої музичної школи стягнуто 5 455 грн. 84 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначене рішення набрало законної сили та виконане відділом культури і туризму Ківерцівської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. Пленум Верховного Суду України у п. 33 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) роз'яснено, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Встановивши, що ОСОБА_2. поновлений на роботі у зв'язку з незаконним звільненням та йому проведена оплата вимушеного прогулу, суди прийшли до помилкового висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку покрити шкоду, заподіяну організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Ураховуючи, що фактичні обставини справи встановлені судами вірно, але неправильно застосовані норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви прокурора Ківерцівського району Волинської області в інтересах відділу культури і туризму Ківерцівської районної державної адміністрації.

Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України,

Касаційну скаргу прокурора Ківерцівського району Волинської області задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 7 лютого 2007 року скасувати.

Заяву прокурора Ківерцівського району Волинської області в інтересах відділу культури і туризму Ківерцівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відділу культури і туризму Ківерцівської районної державної адміністрації 5 455 грн. 84 коп. завданої матеріальної шкоди у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Рішення оскарженню не підлягає.