Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_5, про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2007 року,

У вересні 2004 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що 18 серпня 2004 року близько 20 години 40 хвилин на вул. Костянтинівській у м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Шкода", номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_7, здійснив зіткнення з припаркованим біля тротуару автомобілем "Рено", номерний знак НОМЕР_2, власником якого є вона.

Дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) сталася з вини водія ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху.

У результаті ДТП було пошкоджено автомобіль "Рено", збитки на ремонт якого становлять 25 247 грн. 04 коп.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача 25 247 грн. 04 коп. матеріальної шкоди.

У жовтні 2004 року ОСОБА_4 пред'явив у суді позов до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 18 серпня 2004 року за дорученням керував автомобілем "Рено", номерний знак НОМЕР_2. У той час, коли він знаходився в кафетерії, що розташований на АДРЕСА_1 у м. Києві, відповідач здійснив наїзд на припаркований біля тротуару автомобіль, який належить на праві власності його дружині - ОСОБА_1 З місця пригоди ОСОБА_2 намагався втекти, проте зусиллями водіїв, змушений був спинитися.

Посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій відповідача він зазнав душевних страждань і в нього погіршився стан здоров'я, тому що ввесь вільний та робочий час повинен був витрачати на доведення факту ДТП, хвилюватися за ремонт автомобіля, неможливість користуватися автомобілем, позивач просив стягнути на його користь 15 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2005 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 785 грн. 18 коп. матеріальної шкоди, 350 грн. витрат на проведення експертизи, 252 грн. 47 коп. витрат на сплату державного мита; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2 500 грн. моральної шкоди та 8 грн. 50 коп. витрат на сплату державного мита.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2007 року залучено до участі у справі в якості відповідачів правонаступників померлого: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2007 року рішення районного суду змінено: стягнуто з ОСОБА_6 як спадкоємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 22 553 грн. 83 коп. матеріальної шкоди, 925 грн. 52 коп. витрат на проведення експертизи, 225 грн. 54 коп. витрат на сплату судового збору; стягнуто з ОСОБА_6 як спадкоємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2 500 грн. моральної шкоди та 8 грн. 50 коп. судового збору.

На рішення апеляційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_6, в якій вона просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що ДТП 18 серпня 2004 року, коли відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Шкода", номерний знак НОМЕР_1, здійснив зіткнення з припаркованим біля тротуару автомобілем "Рено", унаслідок чого автомобіль, що належить на праві власності позивачці ОСОБА_1, було пошкоджено, сталося з його вини, а тому саме він повинен відшкодувати заподіяну шкоду.

Цей висновок суду, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, відповідає дійсним обставинам справи, зібраним у справі доказам, яким суд дав належну правову оцінку, вимогам ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України та не оспорюється сторонами.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відшкодуванню відповідно до зазначених вимог закону підлягає вартість дійсної заподіяної шкоди.

Змінюючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково, апеляційний суд виходив із того, що висновком повторної автотоварознавчої експертизи від 4 жовтня 2006 року, складеним експертом Донецького НДІСЕ, встановлений дійсний розмір матеріальної шкоди в сумі 22 553 грн. 83 коп., завданої автомобілю "Рено", номерний знак НОМЕР_2, що й підлягає відшкодуванню.

Проте погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За таких обставин, вирішуючи спір, апеляційний суд повинен був перевірити, чи визначає висновок повторної автотоварознавчої експертизи від 4 жовтня 2006 року дійсний розмір матеріальної шкоди.

На порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України апеляційний суд не врахував, що розмір шкоди, визначений зазначеним висновком і покладений ним в основу рішення, не відображає її дійсного розміру.

Як убачається з висновку (а.с. 309), розмір матеріальної шкоди визначено як вартість відновлювального ремонту на момент складання висновку.

Проте дослідження експертом були проведені без огляду пошкодженого автомобіля, оскільки його ще в квітні 2005 року було продано (а.с. 304).

Отже, апеляційний суд зобов'язав відповідачку відшкодувати можливу, а не реально заподіяну спадкодавцем шкоду.

Ураховуючи наведене, судом першої інстанції обґрунтовано було взято до уваги висновок судової автотоварознавчої експертизи КНДІСЕ від 10 січня 2005 року, відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику пошкодженого в ДТП автомобіля "Рено", складає 17 785 грн. 18 коп.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачці було завдано 17 785 грн. 18 коп. матеріальної шкоди.

Безпідставно змінивши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Крім того, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в частині вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому підстав змінювати його в апеляційного суду не було.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2007 року скасувати, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2005 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.