Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 7 червня 2007 року, додаткове рішення цього ж суду від 19 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 31 серпня 2007 року,

У серпні 2005 року позивачі звернулися з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання рішення Якушинецької сільської ради від 25 травня 2004 року недійсним, визнання права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У процесі розгляду справи змінили позовні вимоги.

Вказували, що 7 липня 2005 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1464 га на території земель АДРЕСА_1. Законність володіння ОСОБА_6 вказаною земельною ділянкою на час її відчуження підтверджувалась державним актом на право приватної власності на землю серії ВН № 6043, виданий Якушинецькою сільською радою 10 липня 2001 року. Проте під час використання зазначеної земельної ділянки їм стало відомо про існування ще одного державного акту на земельну ділянку площею 0,1464 га на території земель АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_4 Посилаючись на те, що ОСОБА_4 чинить їм перешкоди у користуванні земельною ділянкою, просили визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництвом будинку готовністю 13 %, розташованого в АДРЕСА_1, укладений 12 жовтня 1994 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, визнати недійсним виданий на ім'я ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1464 га на території земель АДРЕСА_1, визнати право власності за земельну ділянку площею 0,1464 га на території земель АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 7 червня 2007 року, додатковим рішенням цього ж суду від 19 червня 2007 року, залишеними без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 31 серпня 2007 року, позов задоволено. Продовжено строк на звернення з позовом до суду з 22 серпня 2005 року; визнано договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом будинку від 12 жовтня 1994 року, зареєстрований за реєстровим номером № 2-3583, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 недійсним; визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1464 га на 3 кілометрі Барського шосе на землях Якушинецької сільської ради Вінницької області за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 7 липня 2005 року; усунуто перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,1464 га на 3 кілометрі Барського шосе на землях Якушинецької сільської ради Вінницької області шляхом зобов'язання ОСОБА_4 знести зведений на вказаній земельній ділянці дерев'яний паркан; стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 у сумі 491 грн. судового збору та 675 грн. 55 коп. за проведення судової будівельно-технічної експертизи; прийнято відмову ОСОБА_1, ОСОБА_2 від позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5 у частині вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 серії ЯА № 508105 від 24 червня 2005 року та залишено вказану позовну вимогу без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постановлені рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалені у справі судові рішення цим вимогам не відповідають.

Задовольняючи позов, суди виходили із незаконності отримання ОСОБА_4 у користування, а згодом і у власність земельної ділянки на землях Якушинецької сільської ради на 3-му кілометрі Барського шосе (далі - спірна земельна ділянка), оскільки попередній користувач (ОСОБА_5) не набула права користування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку на час продажу об'єкту незавершеного будівництвом житлового будинку.

Проте такого висновку суд першої інстанції, а апеляційний суд погоджуючись з ним, дійшов з порушенням вимог процесуального та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Якушинецької сільської ради від 23 червня 1993 року № 48 земельна ділянка на землях облплемоб"єднання у розмірі 0, 15 га виділена ОСОБА_7 (а.с. 156, 157); рішенням Якушинецької сільської ради від 20 квітня 2000 року земельну ділянку у розмірі 0, 15 га вилучено у ОСОБА_7 та передано для будівництва жилого будинку і господарських споруд ОСОБА_6 (а.с. 12); 10 липня 2001 року видано державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_6 (а.с. 18); 7 липня 2005 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої на території Якушинецької сільської ради у розмірі 0, 1464 га, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с. 17).

Рішенням Якушинецької сільської ради від 23 березня 1993 року № 48 ОСОБА_5 виділено земельну ділянку у розмірі 0, 15 га на 3 - му кілометрі Барського шосе (а.с. 135); актом комісії Якушинецької сільської ради від 13 травня 1993 року відведено земельну ділянку ОСОБА_5 під забудову (а.с. 134); 12 жовтня 1994 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку на 3-му кілометрі Барського шосе (а.с. 19, 20); рішенням Якушинецької сільської ради від 25 травня 2004 року земельну ділянку у розмірі 0, 15 га на 3-му кілометрі Барського шосе вилучено у ОСОБА_5 та передано ОСОБА_4 (а.с. 21); 24 червня 2005 року видано державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 48).

За висновком судової будівельно-технічної експертизи № 38 від 13 червня 2006 року земельні ділянки, які зазначені у державних актах на право приватної власності на землю від 24 червня 2005 року та від 10 липня 2001 року, є однією і тією ж самою земельною ділянкою (а.с. 112).

З матеріалів справи убачається, що за рішенням сільської ради кожна сторона у справі отримувала дозволи на проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці, виготовлялася технічна документація, відводилася спірна земельна ділянка на місцевості, отримувався дозвіл на продаж спірної земельної ділянки, надавався висновок відділу архітектури щодо відсутності обмежень та сервітутів на використання спірної земельної ділянки, приймалися рішення про надання дозволу на продаж незавершеного будівництвом житлового будинку на спірної земельній ділянці та видавалася довідка бюро технічної інвентаризації про готовність об'єкту незавершеного будівництвом житлового будинку тощо (а.с. а.с. 88, 89, 90, 134, 135, 230, 231, 236, 238).

Ураховуючи, що на час розгляду справи право власності двох осіб на спірну земельну ділянку підтверджено двома державними актами на право приватної власності (від 24 червня 2005 року та від 10 липня 2001 року), недійсність яких не визнана судовим рішенням, яке набрало чинності, висновки суду щодо незаконності їх отримання однією із сторін, покладені в обґрунтування ухваленого ним рішення, є передчасними, оскільки позивачі у процесі розгляду справи відмовилися від позову у частині визнання недійсним державного акту на право приватної власності.

Крім цього, розглядаючи уточненні позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництвом будинку недійсним суд виходив із положень Цивільного кодексу України (435-15) 2004 року.

З матеріалів справи убачається, що договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництвом будинку готовністю 13 %, розташованого в АДРЕСА_1, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладений 12 жовтня 1994 року (а.с. 19, 20).

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Ураховуючи, що на час укладення договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництвом будинку та визнання його недійсним діяв Цивільний кодекс УРСР (1540-06) , суд безпідставно застосував до регулювання спірних правовідносин норми Цивільного кодексу України (435-15) 2004 року.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення убачається, що судом досліджувалися не наявність або відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництвом житлового будинку, а фактично встановлювались підстави виникнення права користування та права власності на спірну земельну ділянку, тобто судом змінено предмет оспорюваного договору купівлі-продажу - незавершений об'єкт будівництва на земельну ділянку.

Поза увагою суду залишилися положення Земельного кодексу України (2768-14) , у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництвом будинку, щодо виникнення права власності та права користування земельною ділянкою, переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду, документів, що посвідчують право на земельну ділянку тощо ( ст. ст. 23, 30, 22 ЗК України у редакції № 561-XII (561-12) від 18 грудня 1990 року).

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на вищенаведені порушення вимог матеріального і процесуального права уваги не звернув, залишив незаконне та необґрунтоване рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин постановлені судами рішення не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 7 червня 2007 року, додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 31 серпня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.