Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, Крюківщинської сільської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування земельної ділянки та будівельних матеріалів, державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на частину земельної ділянки та незавершеного будівництва та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2007 року,

У грудні 2005 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1995 року перебувала із відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, а з 2000 року - у зареєстрованому шлюбі. У січні 2003 року за спільні кошти ними на ім'я відповідача була придбана земельна ділянка розміром 0,111 га в с. Крюковщина Києво-Святошинського району та розпочато будівництво будинку. Посилаючись на те, що відповідач без її згоди провів відчуження земельної ділянки та будівельних матеріалів, які є спільною сумісною власністю подружжя, просила визнати державний акт на право приватної власності на ім'я ОСОБА_3 та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 березня 2004 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним. Крім цього просила визнати недійсним укладений у подальшому договір дарування земельної ділянки від 22 березня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4

У зустрічному позові ОСОБА_3посилався на те, що земельна ділянка та будівельні матеріали придбані ним під час шлюбу із позивачкою, проте за особисті кошти, отримані від продажу належної йому на праві власності квартири, а тому згоди його дружини - позивачки у справі, на відчуження майна не потрібно. Просив визнати земельну ділянку у с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області розміром 0,111 га та розпочате на ній будівництво його особистим майном.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2007 року, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Визнано, що земельна ділянка у с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області розміром 0, 111 га та розпочате на ній будівництво у 2000 році було особистим майном ОСОБА_3

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 308 ЦПК України).

Ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК України щодо її форми і змісту. Ухвала суду апеляційної інстанції як процесуальний документ складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Зокрема, у ній мають бути викладені узагальнені доводи апеляційної скарги, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався. При відхиленні апеляційної скарги в ухвалі зазначаються конкретні обставини й факти, що спростовують її доводи.

У разі відхилення апеляційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення ( ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Апеляційний суд розглянув справу з порушенням вищезазначених норм, не надавши належної правової оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_1, які мають значення при розгляді справ про поділ майна подружжя, а саме: підстави та час набуття спірного майна та джерела його придбання тощо.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд в своїй ухвалі не навів достатніх мотивів, за якими він вважав, що спірне майно є особистою приватною власністю ОСОБА_3, не забезпечив з'ясування доводів апеляційної скарги, цим самим не виконавши вимог ч. 1 ст. 308, ст. 315 ЦПК України.

За таких обставин, які свідчать про те, що апеляційним судом неправильно застосовано процесуальний закон і це призвело до неправильного вирішення справи, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2007 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.