6-29526св07 Про перерахунок розміру втраченого заробітку та стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я - 02.07.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства (далі - ДП) "Львіввугілля", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді про перерахунок розміру втраченого заробітку та стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,

У січні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював на шахті "Червоноградська" ДП "Львіввугілля", захворів на професійне захворювання і за висновком МСЕК від 1 листопада 1994 року визнаний інвалідом 3 групи; шахта виплачувала йому кошти на відшкодування втраченого заробітку, проте з серпня 1996 року не перерахувала розмір відшкодування на коефіцієнт 2,38, зробила такий перерахунок та виплатила відповідні кошти тільки на підставі мирової угоди в жовтні 2000 року, проте знову з 1 жовтня 2000 року безпідставно та незаконно зменшила розмір його втраченого заробітку з 617 грн. 59 коп. до 381 грн. 97 коп.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов, зазначивши також, що і в подальшому розмір його втраченого заробітку було визначено відповідачами неправильно, та просив стягнути невиплачені йому кошти на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, з ДП "Львіввугілля" за період з 1 жовтня 2000 року по 1 квітня 2001 року в сумі 371 грн. 52 коп., з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді за період з 1 квітня 2001 року по 1 грудня 2006 року в сумі 6806 грн. 28 коп.

Рішенням Червоноградського міського суду від 21 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 жовтня 2007 року, позов задоволено частково, постановлено стягнути на користь позивача з ДП "Львіввугілля" втрачений заробіток за період з 1 жовтня 2000 року по 1 квітня 2001 року в сумі 371 грн. 52 коп., з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді страхові виплати за період з 1 квітня 2001 року по 1 грудня 2006 року в сумі 6806 грн. 28 коп. та зобов'язати відділення Фонду виплачувати ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 1 грудня 2006 року, страхові виплати в розмірі 1073 грн. 92 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

ДП "Львіввугілля" приєдналося до касаційної скарги.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на шахті "Червоноградська" ДП "Львіввугілля", захворів на професійне захворювання і за висновками МСЕК від 1 листопада 1994 року, від 11 вересня 2001 року його визнано інвалідом 3 групи, встановлено 60% втрати професійної працездатності, станом на 1 грудня 1997 року розмір втраченого у зв'язку з ушкодженням здоров'я заробітку позивача становив 259 грн. 49 коп., з 1 березня 2000 року на шахті було підвищено тарифні ставки та посадові оклади на коефіцієнт 1,474.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що відсутні підстави для перерахунку з 1 серпня 1996 року розміру втраченого заробітку ОСОБА_1 на коефіцієнт 2,38, оскільки не було росту заробітної плати на шахті, разом з тим, при застосуванні коефіцієнта 1,474 шахтою визначено втрачений заробіток позивача в розмірі 381 грн. 97 коп., що в перерахунку на 100 відсотків втрати працездатності становить 636 грн. 62 коп. і є значно нижчим за середній заробіток відповідного працівника на шахті по професії позивача, який становить 739 грн. 81 коп., а тому виходячи з вимог статті 456 ЦК УРСР 1963 року відшкодування частини втраченого заробітку ОСОБА_1 слід визначати саме з цієї суми -739 грн. 81 коп., й розмір відшкодування з 1 березня 2000 року повинен становити 443 грн. 89 коп.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року (472-93-п) , (далі - Правила) перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств. Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Таким чином, Правилами було прямо встановлено обмеження розміру відшкодування шкоди, нарахованого потерпілому в результаті перерахунку.

Разом з тим Правилами не передбачено можливості проведення перерахунку розміру втраченого заробітку окремого потерпілого із середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок), якщо такий середній заробіток вищий, ніж нарахований потерпілому розмір втраченого заробітку в перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України вказані вимоги закону залишив поза увагою, не визначився з відповідністю розміру відшкодування шкоди, нарахованого позивачу, встановленим обмеженням, й всупереч зазначеним правилам визначив розмір втраченого заробітку ОСОБА_1, виходячи із середньомісячного заробітку відповідного працівника на шахті по професії позивача.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді, Державного підприємства "Львіввугілля" задовольнити частково.

Рішення Червоноградського міського суду від 21 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 жовтня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.