Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства (далі - КП) "Донецькміськводоканал" про визнання відсутності боргу, визнання права користування лічильником холодної води, за касаційною скаргою КП "Донецькміськводоканал" на рішення Київського районного суду м. Донецька від 2 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2004 року,

У листопаді 2003 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до КП "Донецькміськводоканал" про визнання відсутності боргу, визнання права користування лічильником холодної води.

Зазначала, що 30 травня 2003 року вона як член сім'ї наймача квартири АДРЕСА_1, звернулася до відповідача із заявою про надання їй технічних умов і дозволу на встановлення лічильника холодної води у квартирі.

Відповідач надіслав їй листа-відповідь, в якому зазначив, що в неї існує борг перед ним з оплати за водопостачання та водовідведення в розмірі 664 грн. і тому при встановленні лічильника буде відключено її квартиру від системи водопостачання.

Посилаючись на те, що в неї немає боргу перед відповідачем, а останній в односторонньому порядку має намір провести відключення її квартири від системи водопостачання, позивачка просила визнати відсутність у неї боргу перед КП "Донецькміськводоканал" і визнати її право на користування лічильником холодної води без відключення квартири від системи водопостачання.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 2 лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2004 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед КП "Донецькміськводоканал" з оплати послуг за водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_1 станом на 1 січня 2004 року; визнано за ОСОБА_1 право на встановлення та користування лічильником холодної води у квартирі АДРЕСА_1 без відключення вказаної квартири від системи водопостачання.

У касаційній скарзі КП "Донецькміськводоканал" просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України 1963 року усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Проте ці вимоги процесуального закону залишились поза увагою суду.

Суд належним чином не з'ясував, за захистом якого порушеного права позивачка звернулася до суду.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала Законом України "Про захист прав споживача" (1023-12) , при цьому посилалась на те, що відповідач лише має намір провести відключення її квартири від системи водопостачання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції визнав відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед КП "Донецькміськводоканал" з оплати послуг за водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_1 станом на 1 січня 2004 року та визнав за нею право на встановлення й користування лічильником холодної води у квартирі без відключення вказаної квартири від системи водопостачання.

Проте до участі у справі ні наймач квартири, ні повнолітні члени його сім'ї, що прописані та проживають у зазначеній квартирі (а.с. 8), судом не залучались.

Указані порушення суду першої інстанції апеляційний суд залишив поза увагою.

За таких обставин постановлені судові рішення не можуть залишатися без змін й підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу комунального підприємства "Донецькміськводоканал" задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 2 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2004 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.