Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Ваіком" до Донецького обласного військового комісаріату про визнання права власності на нерухоме майно і усунення перешкод у здійсненні права власності, стягнення моральної шкоди,

У грудні 2006 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 серпня 2006 року між Міністерством оборони України та ТОВ "Ваіком" укладено договір про сумісну діяльність з будівництва житла для військовослужбовців та інших громадян. Згідно з цим договором Міноборони вносить свій вклад у сумі 750000 грн., а ТОВ"Ваіком" 2250000 грн. 10 листопада 2006 року директор департаменту Міноборони звернувся до ТОВ "Ваіком" з проханням перерахувати їх частку у будівництві житла до департаменту, а він в свою чергу передає всі права на приміщення військового містечка та правовстановлюючі документи.

17 листопада 2006 року ТОВ "Ваіком" перерахували 750000 грн. Міноборони, яке в свою чергу, передало майна, яке належало їм та знаходилося в оперативному володінні Донецького військового комісаріату, згідно з актом приймання-передачі. Коли ТОВ "Ваіком" звернулося до відповідача з проханням звільнити приміщення по АДРЕСА_1 та передати їм правовстановлюючі документи, відповідач відмовив виконати їх прохання, посилаючись на те, що вони з технічних причин та фінансових труднощів не в змозі у строк, зазначений у договорі звільнити ці приміщення.

ТОВ "Ваіком" вважає, що вони мають право власності на це майно та просив суд визнати за ними таке право на нерухоме майно. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що такими діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 3000 грн. та просив стягнути з відповідача.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2006 року позов задоволено частково та визнано за ТОВ "Ваіком" право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано відповідача усунути перешкоди у користуванні цим майном. У позові ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 лютого 2008 року рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2006 року скасовано та провадження в справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, судом апеляційної інстанції розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення позивачів ОСОБА_1 та ТОВ "Ваіком" до суду та у матеріалах справи відсутні відомості щодо їх належного повідомлення.

Постановляючи ухвалу від 11 лютого 2008 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачі, які не з'явилися в судове засідання, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України не повідомили суд про зміну свого місця проживання або місця знаходження під час провадження справи, тому судові повістки надсилалися на останню відому судові адресу і вважаються доставленими, навіть якщо особа за цією адресою не проживає або не знаходиться.

Проте погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна.

Як вбачається із доводів касаційної скарги та доданих до скарги документів, позивач ОСОБА_1 6 лютого 2008 року подав до апеляційного суду Донецької області заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою, що підтверджується реєстраційним штампом апеляційного суду Донецької області на копії вищевказаної заяви. Крім того, у заяві він зазначив свою нову адресу проживання : АДРЕСА_2.

За цією адресою його не було повідомлено про час і місце розгляду справи та справа розглянута у його відсутності.

За таких обставин оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 лютого 2008 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду Донецької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.