Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 14 лютого 1987 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який навчається на 3 курсі денної форми навчання Смілянського технікуму харчових технологій. Вона не має можливості його матеріально забезпечувати, а тому просила стягнути з ОСОБА_2 на утримання сина аліменти в розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення сином 23-річного віку.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на навчання сина в розмірі 100 грн. щомісячно, починаючи з 16 листопада 2007 року до закінчення навчання - 1 липня 2009 року.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд розглянув справу з порушенням цієї норми, не надавши оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 (а.с. 24-26) про те, що останній отримує пенсію в розмірі 492 грн., інших джерел прибутку не має, на його утриманні знаходиться мати, 1930 року народження, він періодично проходить курс лікування у зв'язку з хронічними захворюваннями, а тому не може надавати матеріальну допомогу в сумі 100 грн., оскільки після відрахування цих коштів щомісяця його дохід буде поза межею прожиткового мінімуму.

Апеляційний суд не забезпечив з'ясування наведених доводів апеляційної скарги та відхилив апеляційну скаргу ОСОБА_2, не виконавши вимог ст. ст. 308, 315 ЦПК України.

За таких обставин, які свідчать про те, що апеляційним судом неправильно застосовано процесуальний закон і це призвело до неправильного вирішення справи, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2008 року скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.