Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Балюка М.І., Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств про поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2008 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що працював директором Нікопольського виробничо-заготівельного підприємства Дніпропетровської облспоживспілки. 18 січня 2002 р. на підставі протоколу засідання правління облспоживспілки № 3 був звільнений з посади директора за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач, вважаючи своє звільнення незаконним, так як відповідач не мав юридичних повноважень для його звільнення, просив поновити його на посаді директора Нікопольського ВЗП Дніпропетровської облспоживспілки. При цьому також зазначав, що строк звернення до суду ним не пропущений, оскільки до цих пір не отримав копії наказу про звільнення і йому не видано трудову книжку.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Дії Дніпропетровської облспоживспілки щодо звільнення позивача визнано незаконними, позивача поновлено на посаді директора Нікопольського виробничо-заготівельного підприємства Дніпропетровської облспоживспілки з 18 січня 2002 р. і в цій частині рішення суду допущено до негайного виконання. У стягненні з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2008 року апеляційну скаргу Дніпропетровської облспоживспілки задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і помилкове скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують. Крім того, доводи скарги стосуються виключно неправильної оцінки судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, дослідження яких знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.