Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Лященко Н.П.,

Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: комунальне підприємство "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Афанасієвська Ірина Василівна, про визнання права власності на житловий будинок й відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2007 року,

У березні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що в квітні 2005 року вони вирішили придбати житловий будинок АДРЕСА_1, який належав на праві приватної власності ОСОБА_3 Визначились, що вартість будинку буде становити грошову суму еквівалентну 1800 доларів США, оскільки вони не мали можливості сплатити всю суму одразу, домовились про сплату двома платежами. 27 квітня 2005 року передали рідній сестрі відповідачки ОСОБА_5 першу частину платежу - 5 050 грн., про що нею була написана розписка. Після цього позивачі з малолітньою дитиною стали мешкати в будинку. 27 листопада 2005 року передали відповідачці другу частину платежу еквівалентну 800 доларам США - 4 040 грн. Отримавши кошти ОСОБА_3 пообіцяла, що збере всі необхідні документи, після чого сторони укладуть нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку.

Відповідачка зволікала з оформленням документів на продаж будинку, а потім взагалі відмовилась від укладення договору, посилаючись на те, що в неї з'явився новий покупець, який готовий заплатити більшу суму за будинок.

У зв'язку з цим позивачі просили визнати за ними право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи ОСОБА_1, ОСОБА_2 уточнили свої позовні вимоги і просили визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку, укладений 20 березня 2006 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, стягнути 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У травні 2006 року ОСОБА_4 подав позов про усунення перешкод у користуванні власністю - житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення із нього подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення з них 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 липня 2006 року вказані вище позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишені без задоволення, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 разом із малолітнім сином із будинку АДРЕСА_1, в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.