Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д.,

Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Шилівська сільська рада Добропільського району Донецької області, про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування матеріальної й моральної шкоди та за зустрічним позовом Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку та скасування державного акта, за касаційною скаргою Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2007 року,

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з указаним позовом, посилаючись на те, що 21 грудня 1997 року йому було видано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,8046 га в с. Лиман Добропільського району Донецької області. Протягом п'яти років він був позбавлений можливості користуватися належною йому земельною ділянкою у зв'язку з тим, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 самовільно її зайняли та використовують у власних цілях для одержання прибутку. Він неодноразово звертався до відповідачів з проханням усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, а також звертався до Шилівської сільської ради, але до теперішнього часу ніякого рішення не прийнято. Вважав, що за період з 2004 року до 2006 року, засіявши свою земельну ділянку ячменем, він би міг отримати прибуток у розмірі 2 016 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив заборонити відповідачам вчиняти дії, які порушують його право власності на земельну ділянку, і стягнути з них 2 016 грн. матеріальної шкоди та 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У квітні 2007 року Шилівська сільська рада звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку та скасування державного акта. В обґрунтування позову зазначала, що рішенням сільської ради від 2 вересня 1993 року № 4 ОСОБА_1 було передано в приватну власність спірну земельну ділянку, а 21 грудня 1997 року видано державний акт на вказану земельну ділянку. Ураховуючи, що на момент ухвалення сільською радою рішення ОСОБА_1 виповнилось 11 років, а на момент отримання державного акта - 15 років, 13 березня 2007 року Шилівською сільською радою було прийнято рішення про те, що державний акт на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1 видано незаконно. Тому сільська рада просила припинити право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, а державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1 анулювати.

Рішенням Добропільского міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов Шилівської сільської ради задоволено. Припинено право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та анульовано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2007 року зазначене рішення суду скасовано, у частині зустрічного позову Шилівської сільської ради провадження у справі закрито, а в частині позову ОСОБА_1 справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги Шилівська сільська рада посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог Шилівської сільської ради й закриваючи провадження в цій частині, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до вимог матеріального та процесуального права (ч. 2 ст. 2 КАС України і п. 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу) заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також оскарження рішень рад підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому суд не зважив на те, що вимога сільської ради полягала в припиненні права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та анулювання державного акта на неї, та не вказав, якою нормою ст. 17 КАС України визначена компетенція адміністративного суду за цим позовом.

За таких обставин ухвала апеляційного суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2007 року скасувати в частині вимог Шилівської сільської ради про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та скасування державного акта, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.