Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого - Яреми А.Г.,

Суддів: Мазурка В.А., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я,М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_3 доОСОБА_2, ОСОБА_1 про поділ майна,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з січня 1989 року по серпень 2005 року вона перебувала з відповідачем в шлюбі, за час шлюбу ними придбано дві квартири, автомобіль "Опель-Вектра", гараж у кооперативі "Сигнал", а також на ім'я відповідача відкрито рахунок в банку й після розірвання шлюбу вони не можуть поділити спільне майно.

Позивачка під час розгляду справи уточнила позов та просила визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_1, частину гаража, стягнути з відповідача частину отриманих за проданий ним автомобіль "Опель-Вектра" коштів та частину грошових коштів на його банківському рахунку.

ОСОБА_3 пред'явила позов до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про поділ майна та просила визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вони з ОСОБА_2. з лютого 2005 року проживали однією сім'єю й придбали таку квартиру за спільні кошти в травні 2005 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26 вересня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено, в задоволенні позовуОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2007 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасоване та ухвалене в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, постановлено визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2. право власності за кожним на частину гаража № 11 в кооперативі "Сигнал", виділити гараж ОСОБА_1, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17675 грн. компенсації вартості його частки гаража, в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 та задовольняючи її позовні вимоги частково, апеляційний суд керувався положеннями частини 3 статті 61 ЦПК України та виходив із того, що рішенням суду від 12 серпня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, позовною заявою ОСОБА_1 та протоколом судового засідання встановлено, що вони припинили сімейні відносини більш ніж за два роки до розірвання шлюбу, тому такі обставини доказуванню не підлягають, і спільним майном подружжя є лише гараж.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 6 статті 57 СК України визначено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Згідно зазначених норм при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною чи особистою приватною власністю з'ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про їх окреме проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 6 січня 1989 року по 12 серпня 2005 року, за час шлюбу в 1994 році придбано гараж в кооперативі "Сигнал", 27 травня 2004 року в кредит був придбаний автомобіль "Опель-Вектра" і такий кредит погашено 11 квітня 2005 року, 13 травня 2005 року ОСОБА_2., як покупцем, була придбана квартираАДРЕСА_1, на час розірвання шлюбу на рахунку ОСОБА_2 в банку "Фінанси та кредит" були розміщені кошти в сумі 12600 доларів США.

Також встановлено, що 4 вересня 2006 року ОСОБА_2. продав автомобіль "Опель-Вектра".

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що гараж, автомобіль, квартира та грошовий внесок на банківському рахунку ОСОБА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки таке майно набуте ними як подружжям за час шлюбу, крім того, сукупність встановлених у справі обставин свідчить про те, що на час придбання такого майна вони фактично не припиняли шлюбних відносин, а ОСОБА_2. не надав доказів протилежного.

При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував зазначене рішення, в порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки суду першої інстанції, безпідставно визнав такими, що не підлягають доказуванню, обставини щодо часу фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 серпня 2005 року про розірвання їх шлюбу такі обставини й час припинення сторонами шлюбних відносин не встановлено, а позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та протокол судового засідання згідно статті 61 ЦПК України не є підставою звільнення від доказування.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2007 року скасувати і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26 вересня 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.