Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4ОСОБА_5 до комунального закладу "Міська лікарня № 1" про відшкодування моральної шкоди,

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 19 березня 1998 року з вини відповідача сталося погіршення здоров'я ОСОБА_1., так як після проведення хірургічної операції у лівій гайморовій пазусі лікарем комунального закладу "Міська лікарня № 1" залишена марлева туруна.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого рогу від 22 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково та стягнуто на його користь 50 000 грн. моральної шкоди, 1367 грн. витрат по правовій допомозі, судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. В іншій частині позову відмовлено. Також відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2006 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого рогу від 22 червня 2006 року залишено без змін.

У касаційній скарзі комунального закладу "Міська лікарня № 1" ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1. 50 000 грн. моральної шкоди, суди як першої, так і апеляційної інстанції виходили із того, що зазначеними діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, яка має бути відшкодована відповідно до вимог ст. ст 440-1, 441 ЦК УРСР (1540-06) .

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили із пояснень позивача та висновків судово-медичних експертиз проведених Харківським бюро судово-медичної експертизи, відповідно до яких не виключається можливість залишення марлевого тампону у гайморовій пазусі ОСОБА_1. Однак даних про те, що саме при проведенні хірургічної операції лікарем відповідача залишено у лівій гайморовій пазусі позивача марлеву туруну у справі немає.

Крім того, судами не взяті до уваги та не дослідженні у встановленому законом порядку посилання відповідача на те, що позивач на протязі трьох років після проведеної операції неодноразово звертався за медичною допомогою до інших медичних закладів та до інших лікарів, які надавали йому медичну допомогу і при знаходженні у нього марлевої туруни мали це встановити, якщо вона дійсно була у зазначеному місці.

Згідно положень ст. 213 ЦПК України судове рішення не може бути ухвалено на припущеннях.

Оскільки доказів на підтвердження пояснень позивача не надано, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу комунального закладу "Міська лікарня № 1" задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого рогу від 22 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.