Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1 до Лівадійської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5третя особа - Ялтинське міське управління земельних ресурсів, про скасування рішень селищної ради, визнання недійсними державних актів та договорів купівлі-продажу земельної ділянки,

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Лівадійської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішень селищної ради, визнання недійсними державних актів та договорів купівлі-продажу земельної ділянки.

Зазначав, що він, в с. Виноградне, в районі вулиці Курчатова, розробив земельну ділянку площею 0,03 га та користувався зазначеною земельною ділянкою протягом 20 років.

30 червня 2005 року він звернувся до Лівадійської селищної ради з заявою про передачу зазначеної земельної ділянки йому у власність.

Рішенням 29 сесії 4 скликання Лівадійської селищної ради від 9 серпня 2005 року йому був наданий дозвіл на розробку проекту відводу у власність земельної ділянки.

Однак, 19 квітня 2005 року, рішеннями №77 і № 79, 27 сесії 4 скликання земельні ділянки в с. Виноградне, по вул. Курчатова, були передані для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель ОСОБА_2 та ОСОБА_4

24 травня 2005 року ОСОБА_2 та 13 травня 2005 року ОСОБА_4 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки, які на підставі договорів купівлі-продажу від 9 грудня 2005 року перейшли у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Посилаючись на те, що рішення Лівадійської сільської ради від 19 квітня 2005 року скасовано, просив визнати видані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 державні акти недійсними та визнати недійсними укладені ними договори купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 червня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково: скасовані Державний акт серії КМ № 107926 про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га в с. Виноградне в районі вул. Курчатова та Державний акт серії КМ № 107925 про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га в с. Виноградне в районі вул. Курчатова.

Визнано недійсними договір купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_2. та ОСОБА_3 та Державний акт серії ЯА № 526883 про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га в с. Виноградне в районі вул. Курчатова, договір купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та Державний акт серії ЯА № 526884 про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га в с. Виноградне в районі вул. Курчатова.

У касаційній скарзі ОСОБА_4. просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач понад 22 роки користується спірною земельною ділянкою, прийняті селищною радою рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 скасовані, а тому видані державні акти на підставі цих рішень та укладені договори купівлі-продажу є недійсними.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судами встановлено, що рішеннями Лівадійської селищної ради № 77 та № 79 від 19 квітня 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були передані у власність земельні ділянки площею 0,10 га, розташовані в смт. Виноградне по вул. Курчатова.

13 травня 2005 року ОСОБА_4, а 24 травня 2005 року ОСОБА_2 були видані державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки.

29 грудня 2005 року ОСОБА_2. уклав договір купівлі-продажу належної йому на праві власності земельної ділянки з ОСОБА_3, а ОСОБА_4. продала належну їй на праві власності земельну ділянку ОСОБА_5

Рішенням Лівадійської селищної ради від 23 травня 2006 року скасовані рішення селищної ради про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2

При вирішенні спору як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції виходили з того, що право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку припинено на підставі рішення селищної ради, а тому видані державні акти на землю та укладені договори купівлі-продажу є недійсними.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

На порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не встановив і не зазначив у рішенні наявність правових підстав припинення права власності відповідною земельною ділянкою та не взяв до уваги, що примусове припинення права власності на земельну ділянку може здійснюватися лише у судовому порядку.

Поза увагою суду залишилися і доводи ОСОБА_4 про те, що при передачі їй у власність земельної ділянки були встановлені та погоджені зовнішні межі фактичного землекористування, які не співпадають з межами земельної ділянки, яка має бути передана позивачу.

Крім того, не з'ясував суд і наявність правових підстав для порушення позивачем питання про визнання укладених договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними, стороною в яких він не був.

З викладеного вбачається, що судові рішення ухвалені без повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, тому вони не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.