Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Лященко Н.П.,

Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення боргу і стягнення збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 17 серпня 2007 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку у сумі 350 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 908 грн. та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позивачка посилалася на те, що з липня 2005 року до жовтня 2006 року на підставі трудового договору № 6873 працювала на посаді продавця у магазині "Вілія", який належить приватному підприємцю ОСОБА_2 1 жовтня 2006 року трудові відносини між сторонами були припинені, у зв'язку з цим ОСОБА_1 просила стягнути на її користь заробітну плату за вересень 2006 року і компенсацію за невикористану відпустку.

У квітні 2007 року ОСОБА_2 подав позов про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 900 грн. та збитків на суму 7 434 грн., посилаючись на те, що за період роботи продавцем у магазині "Вілія" ОСОБА_1 разом із напарницею ОСОБА_3 допустили розтрату товарно-матеріальних цінностей на суму 1 800 грн., ОСОБА_3 сплатила 900 грн. у відшкодування завданих збитків, а ОСОБА_1 відмовляється повернути борг, тому він просив стягнути з неї суму боргу та завданих збитків.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 8 травня 2007 року вищезазначені позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 5 червня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 129 грн. 20 коп. компенсації за невикористану відпустку. В решті вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_1 на його користь 900 грн. боргу. В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 17 серпня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови ОСОБА_1 в стягненні заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і в цій частині ухвалено рішення про задоволення цих вимог. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 175 грн. заробітної плати за вересень 2006 року, 908 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині рішення міськрайонного суду залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення ухвалене судом апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 17 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.