Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,

В квітні 2006 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 29 вересня 2005 року її рідною сестрою ОСОБА_3 було складено заповіт, за яким остання заповіла належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Померла ОСОБА_3 була дуже хвора людина, з 16 серпня 2005 року по 13 вересня 2005 року вона знаходилася на лікуванні.

13 вересня 2005 року була виписана з лікарні під нагляд хірурга поліклініки. В післяопераційний період їй проводилася а/б протизапальна терапія.

Крім того, позивачка посилається на те, що з померлою сестрою під час її життя підтримувала стосунки, але про складений заповіт, сестра жодного разу їй не говорила, тому вважає, що підписуючи заповіт, померла знаходилася під впливом ліків і не могла усвідомлювати, що саме вона підписує.

Враховуючи викладене, просила суд визнати заповіт, складений ОСОБА_3 29 вересня 2005 року на користь ОСОБА_2 та посвідчений державним нотаріусом П'ятої Київської Державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 6-1199, недійсним.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2007 року в задоволенні позову про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2007 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій й направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суди як першої та і апеляційної інстанції виходили з того, що заповіт був складений ОСОБА_3 у відповідності до норм чинного законодавства, заповідачка на час складення заповіту усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними.

Проте, оскаржувані рішення судами постановленні з порушенням правил підсудності та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходження майна або основної його частини.

Оскільки, спір виник щодо нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, яка оспорюваним заповітом була заповідана ОСОБА_2, то справа мала розглядатися за місцем знаходження майна або основної його частини. Справа ж розглянута судом, якому вона не підсудна.

Крім того, судами не була призначена додаткова комплексна експертиза для визначення психічного стану ОСОБА_3 під час складання нею спірного заповіту.

За таких обставин, оскаржувані рішення суду піддягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд за підсудністю до

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвала оскарженню не підлягає.