Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства"АвтоЗАЗ", Запорізького міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя про зміну розміру втраченого заробітку,

У липні 2006 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час роботи пресовшицею на Запорізькому заводі ВО "АвтоЗАЗ" у 1989 році отримала травму на виробництві, унаслідок чого вона стала інвалідом третьої групи та висновком МСЕК їй безстроково встановлено 60 % втрати професійної працездатності.

ВО "АвтоЗАЗ" призначило та виплачувало їй щомісячне відшкодування втраченого заробітку.

Наказом по ВО "АвтоЗАЗ" від 8 квітня 1997 року № 166 на підприємстві були підвищені тарифи, коефіцієнт підвищення - 1,44. Після підвищення на цей коефіцієнт суми відшкодування втраченого заробітку її розмір досяг 281 грн. Після реорганізації ВО "АвтоЗАЗ" у ВАТ "АвтоЗАЗ" ці виплати стало проводити вищевказане ВАТ "АвтоЗАЗ". З квітня 1998 року до передачі справи позивачки до Фонду соціального страхування ВАТ "АвтоЗАЗ", незважаючи на підвищення заробітної плати на підприємстві, в порушення чинного законодавства жодного разу не проводило перерахунок суми відшкодування втраченого позивачкою заробітку.

Згідно з абзацем 1 ст. 11, ст. 13 Закону України "Про охорону праці", ч.1 п. 32, п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків ВАТ "АвтоЗАЗ" з 1 жовтня 1998 року повинно було перераховувати їй розмір відшкодування шкоди згідно із фактичним підвищенням на 40 % тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві, а саме з 281 грн. до 393,40 грн., проте в порушення законодавства, відповідач не здійснив перерахунок.

Посилаючись на вищезазначені обставини, позивачка просила суд встановити їй розмір щомісячного відшкодування втраченого заробітку з 1 січня 1998 року в сумі 393 грн. 40 коп. та встановити базову суму відшкодування втраченого заробітку у розмірі 393 грн. 40 коп. на 1 вересня 2001 року. А також просила встановити їй розмір недоплати щомісячного відшкодування втраченого заробітку за період з 1 жовтня 1998 року по 1 вересня 2001 року в розмірі 3934 грн. та встановити розмір недоплати за період з 1 вересня 2001 року по 1 липня 2006 року - 10177 грн.40 коп. Крім того, просила суд стягнути вищевказані суми недоплати щомісячного відшкодування втраченого заробітку та 20 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2007 року позов задоволено частково. Встановлено позивачці на 1 вересня 2001 року базову суму відшкодування втраченого заробітку у розмірі 393 грн. 40 коп., а також встановлено ОСОБА_1 розмір недоплати щомісячного відшкодування втраченого заробітку за період з 1 вересня 2001 року по 1 липня 2006 року у розмірі 10 177 грн. 40 коп. та зобов'язано Фонд виплатити вказану суму. Стягнуто на користь позивачки з ВАТ "АвтоЗАЗ" недоплату щомісячного відшкодування втраченого заробітку за період з 1 жовтня 1998 року по 1 вересня 2001 року у розмірі 3934 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 вересня 2007 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи позов, суди виходили із того, що з 1 жовтня 1998 року при перерахуванні позивачці сум страхових виплат ВАТ "АвтоЗАЗ" неправильно застосовувалися або ж не застосовувалися взагалі коефіцієнти підвищення тарифних ставок працівників підприємства. Після передачі підприємством документів Фонду, воно також неправильно продовжувало виплачувати позивачу суми відшкодування шкоди, тому вони підлягають перерахунку та стягненню.

Проте, з такими висновками судів щодо наявності підстав для перерахунку щомісячних платежів погодитися не можна.

Відповідно до п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

За таких обставин, з висновками судів щодо наявності підстав для перерахування щомісячних платежів та стягнення суми недоплати погодитися не можна, оскільки змінюючи розмір щомісячних виплат, суди як першої так й апеляційної інстанції не перевірили, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребували від відповідача відомості про розмір середнього заробітку за професією позивача на кожний момент підвищення тарифних ставок протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, внаслідок чого не визначилися з відповідністю розміру суми відшкодування, нарахованої позивачці, граничним сумам середньої заробітної плати.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлені в справі рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2007 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.