Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського міського відділу земельних ресурсів про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю; за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського міського відділу земельних ресурсів про визнання недійсними державного акта на право приватної власності на землю та рішення міськвиконкому,

У березні 2003 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до ОСОБА_1, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського міського відділу земельних ресурсів про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що він є власником АДРЕСА_1.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 5 січня 1999 року серії III-IФ № 011665 йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0071 га по АДРЕСА_2, що знаходиться в триквартирному будинку.

Прибудинкову територію поділено між власниками квартир і рішеннями виконавчого комітету Івано-Франківської ради в різний час передано їм у власність.

У подальшому позивачу стало відомо, що на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 травня 2002 року № 182 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,0191 га та видано на неї Державний акт на право приватної власності на землю від 10 червня 2002 року серії IФ № 15102-008885., у зв'язку з чим межі земельної ділянки відповідача накладаються на межі земельної ділянки позивача.

Після неодноразових звернень позивача до міської ради рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської області від 17 вересня 2002 року №366 відмінено дію п. 47 додатку 1 до рішення міської ради від 21 травня 2002 року № 182 у частині передачі в приватну власність земельної ділянки, що на АДРЕСА_2, громадянину ОСОБА_2

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 незаконно виділено земельну ділянку та видано на неї державний акт, позивач просив задовольнити позов.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та рішення міськвиконкому.

Зазначав, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 23 травня 2000 року АВК № 720115 та СВК № 720116 він є власником АДРЕСА_2 та земельної ділянки для будівництва й обслуговування цього житлового будинку площею 0,0314 га.

Маючи на меті зробити окремий вхід до своєї квартири та прибудову у вигляді сходів, ОСОБА_2 подав до міської ради заяву про надання дозволу на безоплатну приватизацію земельної ділянки в розмірі 0,0191 га. за вищевказаною адресою.

Івано-Франківським міським відділом земельних ресурсів було розроблено проект відведення зазначеної земельної ділянки, прийнято рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 травня 2002 року № 182 про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 та видано Державний акт на право приватної власності на землю від 10 червня 2002 року серії IФ № 15102-008885.

У подальшому ОСОБА_2 дізнався, що межі виділеної йому земельної ділянки накладаються на межі земельної ділянки ОСОБА_1

Посилаючись на те, що землевпорядними організаціями не було встановлено АДРЕСА_2 меж земельної ділянки площею 0,0071 га в натурі (на місцевості) і не закріплено довгостроковими межовими знаками, право володіння та користування вказаною земельною ділянкою у відповідача не виникло й державний акт на право приватної власності на землю від 5 січня 1999 року серії III-IФ № 011665 видано безпідставно, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2004 року, позов ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсним державний акт, виданий 10 червня 2002 року на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення Івано-Франківського міськвиконкому від 21 травня 2002 року № 182 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0191 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним п. 17 рішення Івано-Франківського міськвиконкому від 17 вересня 2002 року № 366, яким скасовано п. 47 додатку 1 до рішення міськвиконкому від 21 травня 2002 року № 182 у частині передачі в приватну власність земельної ділянки на вул. Курінного Чорноти, 2 ОСОБА_2; відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, виданого на ім'я ОСОБА_1

На вказані судові рішення надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд повно й всебічно з'ясував дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін у даних правовідносинах, дав належну правову оцінку зібраним доказам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_1

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків судів не спростовують.

Ухвалені у справі рішення є законними й обґрунтованими, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.