Колегія суддів Судової палати у

цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління МВС у Донецькій області, Донецького міського управління у Донецькій області, Дебальцевського МВ УМВС України в Донецькій області про виплату грошової компенсації за формене обмундирування, грошової компенсації за пайок та щорічної матеріальної допомоги,

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 9 січня 1992 року по 31 грудня 2004 року проходив службу на різних посадах СВ Ленінського РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області та звільнився із займаної посади за власним бажанням у званні лейтенант міліції із завальним стажем служби в ОВС 12 років 11 місяців 22 дні та відповідно до положень пунктом 2 Указу Президента України № 926 від 4 жовтня 1996 року (926/96) "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу й оплати роботи працівників органів внутрішніх справ" йому передбачена виплата матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Крім того, згідно із п. 2 розділом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року (114-91-п) "Про затвердження положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України" він має право на отримання грошового і речового забезпечення по нормах, установлених законодавством.

Також зазначав, що за час проходження служби в ОВС йому матеріальна допомога виплачувалась один раз та заборгованість по матеріальній допомозі в період з 1997 року по 2003 рік складає 5000 грн. з урахуванням індексу інфляції за кожен рік несплати.

Крім того, при звільненні йому було зроблено розрахунок заборгованості грошової компенсації за неотримане формене обмундирування, та була видана довідка № 17 від 11 січня 2005 року про заборгованість що складає 5561 грн. 66 коп. Однак до теперішнього часу вказану суму він не отримав, тому просив суд стягнути заборгованість по щорічній матеріальній в розмірі 5000 грн. та компенсації за неотриманні продовольчі пайки у розмірі 5000 грн., а також стягнути компенсацію за формений одяг .

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 15 січня 2007 року позов задоволено частково та стягнуто на його користь компенсацію замість належних предметів форменого обмундирування у розмірі 1491,44 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2007 року рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 15 січня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції й ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 2, п.15 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративний суд - це суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних спрів.

Відповідно до п 1 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України (2747-15) цей Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2005 року за винятком, встановленим п. 2 цього розділу.

З матеріалів справи вбачається, що дана справа розглянута судами після 1 вересня 2005 року за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) .

Таким чином, апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, помилково виходив із того, що виник цивільно-правовий спір і вимоги позивача повинні розглядатися за правилами норм Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Суд першої інстанції мав згідно п. 1 ст. 205 ЦПК України закрити провадження в справі. Цього безпідставно зроблено не було. Тому судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в справі.

Керуючись ст. 336, п. 1 ст. 340 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 15 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2007 року скасувати і закрити провадження в справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.