Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька про стягнення недоплачених страхових сум,

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів про стягнення на його користь недоплати по страхових виплатах, посилаючись на те, що при виконанні трудових обов'язків на шахті ім. Калініна та 23 квітня 1980 року одержав виробничу травму. При огляді в МСЕК йому встановлено 25 % втрати працездатності, у 1996 році йому було встановлено 60 % втрати працездатності безстроково.

З призначеною шахтою сумою відшкодування збитку він згодний, однак підприємством необґрунтовано не застосований коефіцієнт росту тарифних ставок. У зв'язку з перерахунком з урахуванням застосування коефіцієнта вважає, що відповідач - віддалення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Калінінському районі м. Донецька зобов'язаний виплатити на його користь 15464 грн. 84 коп. і щомісяця 1154 грн. 18 коп.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 24 жовтня 2007 року позов задоволено та стягнуто на користь позивача недоплачені страхові суми у розмірі 15464 грн.84 коп. та зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька виплачувати позивачу щомісячні страхові виплати в сумі 1154 грн. 84 коп. починаючи з 1 червня 2007 року.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2007 року рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 жовтня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи позов, суди виходили із того, що з 1 квітня 2000 року при перерахуванні позивачу сум страхових виплат неправильно застосовувалися або ж не застосовувалися взагалі коефіцієнти підвищення тарифних ставок працівників підприємства. Після передачі підприємством документів Фонду, він також неправильно продовжувало виплачувати позивачу суми відшкодування шкоди, тому вони підлягають перерахунку та стягненню.

Проте, з такими висновками судів щодо наявності підстав для перерахунку щомісячних платежів погодитися не можна.

Відповідно до п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

За таких обставин, з висновками судів щодо наявності підстав для перерахування щомісячних платежів та стягнення суми недоплати погодитися не можна, оскільки змінюючи розмір щомісячних виплат, суди як першої так й апеляційної інстанції не перевірили, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребували від відповідача відомості про розмір середнього заробітку за професією позивача на кожний момент підвищення тарифних ставок протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, внаслідок чого не визначилися з відповідністю розміру суми відшкодування, нарахованої позивачці, граничним сумам середньої заробітної плати.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлені в справі рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька задовольнити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2007 року в частині задоволення позову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.