Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що вона з 1 січня 2003 року перебувала з відповідачкою у трудових відносинах, працювала на посаді продавця.

Посилаючись на те, що відповідачка 4 квітня 2006 року безпідставно відсторонила її від роботи, а в послідуючому, без законних підстав, звільнила з роботи по п. 2 ст. 41 КЗпП України, просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, невиплачену заробітну плату за період з 1 січня 2003 року по 4 квітня 2006 року та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 3 790 грн., судові витрати та відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 лютого 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 травня 2007 року, позовні вимоги задоволені частково: поновлено ОСОБА_1 на посаді продавця магазину "Все для ВАС" з 4 квітня 2006 року, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на її користь 6 940 грн. 67 коп. невиплаченої заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 3 790 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 4 квітня 2006 року по 26 лютого 2007 року у розмірі 3 790 грн., 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 500 грн. витрат на правову допомогу.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що з вини відповідачки, у день звільнення, позивачці не були виплачені всі суми, що належали їй, а тому на її користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Судами встановлено, що 30 січня 2003 року ОСОБА_1 уклала трудовий договір з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та була прийнята на роботу продавцем магазину "Все для ВАС" з оплатою праці за узгодженням сторін, але не менше мінімальної заробітної плати.

Наказом № 3 від 4 квітня 2006 року трудовий договір з ОСОБА_1 був розірваний на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Встановивши, що позивачка була звільнена з роботи по п. 2 ст. 41 КЗпП України з порушенням вимог трудового законодавства суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що вона підлягає поновленню на посаді продавця магазину "Все для ВАС" зі стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 4 квітня 2006 року по 26 лютого 2007 року у розмірі 3 790 грн.

Разом з тим, вирішуючи спір в частині стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 звільнена з роботи 4 квітня 2006 року і станом на 26 лютого 2007 року з нею не проведений остаточний розрахунок.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що ОСОБА_1 була поновлена на роботі та на її користь був стягнутий середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 4 квітня 2006 року по 26 лютого 2007 року, судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин ст. 117 КЗпП України та необґрунтовано стягнуто на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку.

А тому в цій частині судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 травня 2007 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3 790 грн. скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3 790 грн. відмовити.

У решті рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 травня 2007 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.