Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Прокопчука Ю.В.,

Лященко Н.П., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу "Шахта "Північна" державного підприємства "Макіїввугілля", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про перерахунок розміру щомісячних страхових виплат та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 9 липня 2007 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що він тривалий час працював на шахті "Північна", унаслідок чого отримав професійне захворювання. Згідно з висновком МСЕК від 7 квітня 1989 року він визнаний інвалідом третьої групи з втратою 60% професійної працездатності, а з 28 травня 2001 року йому встановлено втрату 80% професійної працездатності.

З 1989 року до 1 квітня 2001 року щомісячні виплати з відшкодування шкоди проводило підприємство, а з 1 квітня 2001 року до теперішнього часу - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області (далі - відділення Фонду).

У 2000 році на шахті відбулося підвищення тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт 1,29, а з 1 січня 2001 року - на 1,3676, однак підприємство не провело перерахунку належних йому платежів на відшкодування втраченого заробітку. У 2003 році ОСОБА_1 звертався в суд з позовом про перерахунок платежів, але тоді він не знав, що на шахті застосовувався коефіцієнт 1,3676 і вимоги про застосування цього коефіцієнта не заявляв.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відокремленого підрозділу "Шахта "Північна" державного підприємства "Макіїввугілля" заборгованість із відшкодування втраченого заробітку за період з 1 січня 2001 року до 1 квітня 2001 року в розмірі 475 грн. 70 коп., компенсацію за порушення строків виплати відшкодування в розмірі 161 грн. 83 коп.; з відділення Фонду - заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з 1 квітня 2001 року до 30 червня 2006 року в розмірі 19 928 грн. 86 коп., компенсацію за порушення строків виплати щомісячних страхових виплат в розмірі 4 400 грн. 57 коп. та щомісячно страхові виплати в розмірі 1 258 грн. 06 коп., починаючи з 1 липня 2006 року до наступного перерахунку, та 75 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 16 квітня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з відділення Фонду на користь позивача заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з 4 серпня 2003 року до 4 серпня 2006 року в розмірі 7 465 грн. 86 коп. та щомісячно страхові виплати в розмірі 1 020 грн. 95 коп., починаючи з 5 серпня 2006 року до наступного перерахунку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 9 липня 2007 року зазначене рішення суду скасовано, а провадження у справі закрито.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення районного суду та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції розглянув спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, з приводу якого набрало законної сили рішення суду, а посилання позивача на коефіцієнт підвищення тарифних ставок не є зміною підстав позову, а є лише юридичним фактом.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Звертаючись в суд із даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що в 2003 році він звертався до суду з позовом про перерахунок платежів та є рішення у справі, але тоді він не знав, що на шахті застосовувався коефіцієнт 1,3676, і вимоги про застосування даного коефіцієнта не заявляв.

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 листопада 2003 року позов ОСОБА_1 про стягнення недонарахованих виплат із відшкодування втраченого заробітку задоволено частково, однак при визначенні розміру недонарахованих виплат судом не було враховано коефіцієнт зростання тарифних ставок та посадових окладів з 1 січня 2001 року на 1,3676, оскілки в наданій підприємством довідці даний коефіцієнт указаний не був.

За таких обставин є помилковим висновок апеляційного суду про те, що посилання позивача на коефіцієнт підвищення тарифних ставок не є зміною підстав позову, а є лише юридичним фактом.

Крім того, апеляційним судом не враховано, що ОСОБА_1 також заявлено позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, що не були предметом розгляду попередньої справи.

Ураховуючи викладене, у апеляційного суду не було передбачених законом підстав для закриття провадження у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 9 липня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до апеляційного суду Донецької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.