Колегія суддів Судової палати

у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, прокуратури Запорізької області, прокуратури м. Запоріжжя про відшкодування моральної шкоди, заподіяної притягненням до кримінальної відповідальності та перебуванням під слідством та судом,

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 2 липня 1998 року прокуратурою м. Запоріжжя відносно неї було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 194 КК України ( в редакції 1960 року), їй пред'являлися обвинувачення за ч. 3 ст. 194 КК України, обиралась, як запобіжний захід, підписка про невиїзд з місця постійного проживання, внаслідок чого вона була обмежена у своїх діях. Крім того, знаходження під слідством і судом вимагало додаткових фізичних та моральних зусиль на захист від надуманого обвинувачення, для організації повсякденного життя, для відновлення нормального душевного стану. Також вона була позбавлена можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршився стан її здоров'я .

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справа апеляційного суду Запорізької області від 25 вересня 2006 року вирок Хортицького районного суду від 27 червня 2006 року, яким вона визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 194 КК України (в редакції 1960 року), у зв'язку із закінченням строку давності, провадження у справі закрито, вирок скасований і кримінальна справа щодо неї закрита на підставі п.1 ч.1 ст. 6 КПК України за відсутністю у її діях складу злочину.

Посилаючись на вищевикладене та на те, що незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності і засудженням їй заподіяно моральну шкоду, яку просить стягнути з державного бюджету у розмірі 500 000 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2007 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду запорізької області від 10 травня 2007 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто на її користь з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 40740 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та перебуванням під слідством та судом.

У касаційній скарзі Державного казначейства України ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що ОСОБА_1 дійсно незаконним притягнення до кримінальної відповідальності та засудженням заподіяно моральну шкоду, яка відповідно до ч. ч. 2,3 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі-Закон) визначається з урахуванням обставин справи та в межах, встановлених цивільним законодавством та визначається виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Крім того, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивачки, суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що відповідно до п. 9 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 "Про судові практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішення цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розгляд справи судом першої інстанції був 21 березня 2007 року та згідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) розмір мінімальної заробітної плати складав 375 грн. Тому суду апеляційної інстанції слід було виходити із мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом першої інстанції.

В апеляційному порядку здійснювався перегляд справи (розділ V ЦПК України (1618-15) ), а не розгляд по суті.

Проте, визначений апеляційним судом розмір моральної шкоди є правильним і підстав для зміни рішення колегія суду не вбачає.

Оскільки оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державного казначейства України відхилити.

Рішення апеляційного суду запорізької області від 10 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.