Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Універсам 43" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Універсам 43", третя особа - ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні приміщенням магазину; за позовом приватного підприємця ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Універсам 43", ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності, за касаційними скаргами ОСОБА_4 й ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 23 жовтня 2007 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 7 грудня 2007 року,

У квітні 2007 року ТОВ "Універсам 43" звернулося в суд із зазначеним позовом.

Позивач зазначав, що товариству на праві власності належали нежитлові приміщення магазину площею 1 914, 7 кв. м у АДРЕСА_1.

Учасниками товариства були громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з частками в статутному фонді відповідно 88, 36 % та 11, 64 %, а директором - ОСОБА_8

Згідно з рішеннями зборів учасників товариства від 10 лютого 2007 року ОСОБА_5 вийшла зі складу учасників і передала свою частку ОСОБА_5 та ОСОБА_4, збільшено статутний капітал товариства, обрано директором ОСОБА_4 та затверджено нову редакцію статуту.

Збори учасників товариства 10 лютого 2007 року фактично не проводились, а учасники товариства про їх проведення не повідомлялись, тому ОСОБА_3 оскаржив рішення цих зборів до господарського суду. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 6 квітня 2007 року було заборонено виконувати рішення загальних зборів ТОВ "Універсам 43" від

10 лютого 2007 року.

Посилаючись на наведене та на те, що сторонами занижена ціна продажу майна товариства та й ці кошти за відчуження майна не сплачувались, позивач просив визнати недійсними із підстав невідповідності вимогам закону :

- договір купівлі-продажу від 29 березня 2007 року, згідно з яким товариство, від імені якого діяв ОСОБА_4, продало нежитлові приміщення магазину площею 1 914, 7 кв. м за вказаною адресою ОСОБА_1;

- договір купівлі-продажу від 3 квітня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 продала зазначене приміщення магазину ОСОБА_2

Крім того, ТОВ "Універсам 43" просило визнати за ним право власності на спірні нежитлові приміщення магазину площею 1 914, 7 кв. м.

Під час розгляду справи ТОВ "Універсам 43" звернулось до суду із заявою про залишення без розгляду його вимоги про визнання права власності на нежитлові приміщення магазину.

У липні 2007 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ТОВ "Універсам 43", в якому просив усунути йому як власнику перешкоди в користуванні спірними нежитловими приміщеннями магазину, зобов'язавши ТОВ "Універсам 43" звільнити від незаконних користувачів і їхніх речей приміщення магазину та передати йому приміщення магазину та ключі від нього.

При цьому ОСОБА_2 зазначав, що він є власником приміщень на підставі договору купівлі-продажу від 3 квітня 2007 року. У квітні 2007 року колишній директор ТОВ "Універсам 43" ОСОБА_8, не маючи на це повноважень, уклала додаткову угоду до договору оренди спірного нежитлового приміщення із ЗАТ "Торговельна група "Мастер", згідно з якою продовжила строк дії договору оренди до 23 березня 2009 року.

У вересні 2007 року приватний підприємець (далі - ПП) ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ТОВ "Універсам 43", ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 29 березня 2007 року, укладеного між ТОВ "Універсам 43" та ОСОБА_1, і договору купівлі-продажу, укладеного 3 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про визнання за нею права власності на спірне майно.

ПП ОСОБА_7 зазначала, що товариство здійснило відчуження майна за відсутності права на нього, оскільки за договором купівлі-продажу від 26 січня 2007 року, укладеним між нею та товариством, спірне майно було передано їй, а рішенням господарського суду цей договір визнано дійсним.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 23 жовтня 2007 року визнано недійсними договір купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину загальною площею 1 914, 7 кв. м, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1, укладений між ТОВ "Універсам 43" і ОСОБА_1 29 березня 2007 року, та договір купівлі-продажу нежитлових приміщень вищевказаного магазину, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3 квітня 2007 року. Зобов'язано ТОВ "Універсам 43", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути другій стороні за договором у натурі все, що вони отримали на виконання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину в АДРЕСА_1 від 29 березня 2007 року та від З березня 2007 року.

У іншій частині позову ТОВ "Універсам 43" та в позові ПП ОСОБА_7 відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ "Універсам 43" про усунення перешкод у користуванні приміщенням магазину відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 7 грудня 2007 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог ПП ОСОБА_7 і ТОВ "Універсам 43" про визнання права власності на нежитлові приміщення магазину скасовано. Визнано за ПП ОСОБА_7 право власності на нежитлові приміщення магазину загальною площею 1 914, 7 кв. м, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1. Позовні вимоги ТОВ "Універсам 43" про визнання права власності на нежитлові приміщення вказаного магазину залишено без розгляду. У решті - рішення залишено без змін.

У касаційних скаргах ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просять скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовів ТОВ "Універсам 43" і ПП ОСОБА_7. відмовити, зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольнивши позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину загальною площею 1 914, 7 кв. м, розташованого за адресою:АДРЕСА_1

Херсона, 2, від 29 березня 2007 року та від 3 квітня 2007 року, суд одночасно ухвалив рішення про зобов'язання ТОВ "Універсам 43", ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повернути другій стороні за договором у натурі все, що вони отримали на виконання договорів купівлі-продажу від 29 березня 2007 року та від З березня 2007 року, тобто зобов'язав сторони повернути спірні нежитлові приміщення магазину у власність ТОВ "Універсам 43".

При цьому суд не врахував, що вказані нежитлові приміщення належать ПП ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 26 січня 2007 року, який був визнаний дійсним рішенням господарського суду Херсонської області від 25 травня 2007 року, та не перевірив, чи набрало вказане рішення законної сили на час ухвалення рішення судом у цій справі.

Висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Універсам 43" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, укладеного між ТОВ "Універсам 43" та ОСОБА_1 29 березня 2007 року й укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3 квітня 2007 року, суд дійшов виходячи з того, що органи управління ТОВ "Універсам 43" при відчуженні нерухомого майна цього товариства з визначенням ціни за нього, яка в декілька разів є нижчою за дійсну вартість майна, діяли всупереч інтересам товариства і за наявності укладеної з ПП ОСОБА_7 у січні 2007 року угоди купівлі-продажу цих приміщень не могли розпоряджатися майном. При цьому суд узагалі не зазначив у рішенні, яким вимогам закону не відповідає договір купівлі-продажу від 3 квітня 2007 року, та не навів правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог.

Статтею 118 ЦПК України встановлено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Така позовна заява ПП ОСОБА_7 до ТОВ "Універсам 43", ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину загальною площею 1 914, 7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від

29 березня 2007 року та від З березня 2007 року, і визнання права власності на ці приміщення в матеріалах справи відсутня.

Незважаючи на це, суд такі позовні вимоги розглянув та ухвалив щодо них своє рішення.

Разом з тим у матеріалах справи є подана відповідно до вимог цивільного процесуального закону позовна заява ОСОБА_3та ОСОБА_8, в якій вони просили визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину площею 1 914, 7 кв. м, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1, укладений 29 березня 2007 року між ТОВ "Універсам 43" та ОСОБА_1, і стягнути з ОСОБА_9 1 млн.

500 тис. грн. заподіяних збитків.

У порушення наведених норм процесуального закону суд не вирішив питання щодо прийняття вищевказаної позовної заяви ОСОБА_3і ОСОБА_8 та не розглянув її з ухваленням рішення.

Указані порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, залишились поза увагою апеляційного суду, який лише частково виправив помилки суду першої інстанції.

З огляду на викладене, ураховуючи, що порушення норм процесуального права допущені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_4 й ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 23 жовтня 2007 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 7 грудня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.