Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та встановлення порядку користування жилим будинком; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Ковалівської сільської ради Полтавського району про визнання жилого будинку спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання автомобіля особистою приватною власністю, скасування рішення виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Полтавського району від 26 лютого 2004 року та визнання недійсним свідоцтва про право власності на жилий будинок, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2006 року,

У лютому 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись у суд із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини житлового будинку з господарськими спорудами (на 1/3 за кожним) та поділ цього будинку.

У подальшому позивачі доповнили та уточнили свої позовні вимоги. Просили визнати право власності в порядку спадкування за законом за кожним із них на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами та на 1/6 частину автомобіля ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_1, встановити порядок користування спадковим будинком з господарськими спорудами.

Позивачі зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько - ОСОБА_4

Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належав батькові, та автомобіля ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_1, що належав на праві спільної сумісної власності померлому батькові та відповідачці у справі, яка перебувала з батьком у зареєстрованому шлюбі з 1987 року до його смерті.

Посилаючись на те, що вони й відповідачка є спадкоємцями першої черги, позивачі просили задовольнити позов.

У березні 2005 року ОСОБА_3 пред'явила зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Ковалівської сільської ради Полтавської області, які неодноразово уточнювала та доповнювала.

Остаточно просила визнати житловий будинок із господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя; визнати за нею право власності на 2/3 частини цього будинку; визнати автомобіль ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_1, її особистою приватною власністю; скасувати рішення виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Полтавської області від 26 лютого 2004 року № 59 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок із господарськими спорудами, видане 5 березня 2004 року на ім'я ОСОБА_4

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначала, що житловий будинок із господарськими спорудами в результаті проведених під час шлюбу з ОСОБА_4 ремонтно-будівельних робіт значно збільшився у своїй вартості, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Спірний автомобіль був придбаний під час шлюбу з ОСОБА_4 за кошти, надані їй її матір'ю, і оформлений на ім'я чоловіка.

Рішення виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Полтавської області від 26 лютого 2004 року № 59 та свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок із господарськими спорудами, видане 5 березня 2004 року на ім'я ОСОБА_4, є недійсними, оскільки спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на поховання їхнього батька в розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від

24 жовтня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та на 1/6 частину автомобіля ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та на 1/6 частину автомобіля ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та на 2/3 частини автомобіля ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено порядок користування житловим будинком із господарськими спорудами по АДРЕСА_1.

Виділено в спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2: частину житлового будинку літ. "А-1" площею 36, 5 кв. м, у тому числі: жилу кімнату 1-7 площею 8, 0 кв. м, жилу кімнату 1-4 площею 9, 9 кв. м, жилу кімнату 1-6 площею 18, 6 кв. м; частину господарських споруд: житловий будинок літ. "Б-1" та сарай літ. "б" загальною вартістю 11 996 грн.

64 коп., що на 1 032 грн. менше ніж повинно бути.

Виділено в користування ОСОБА_3 частину житлового будинку літ. "А-1" площею 11, 9 кв. м, у тому числі: жилу кімнату 1-3 та частину господарських споруд: гараж літ. "В" і погріб літ. "Г" загальною вартістю

7 545 грн. 90 коп., що на 1 032 грн. більше ніж повинно бути.

У спільне користування сторонам виділено частину житлового будинку літ. "А" площею 21, 9 кв. м: тамбур 1 площею 2, 6 кв. м, коридор 1-1 площею 2, 8 кв. м, топочну 1-2 площею 6, 3 кв. м, коридор 1-5 площею 4, 0 кв. м, кухню 1-8 площею 6, 2 кв. м; частину господарських споруд: огорожу № 1-2, колодязь № 3, колодязь № 4, туалет літ. "Д", загальною вартістю 4 864 грн.

Зобов'язано ОСОБА_1 закласти дверний отвір у житловому будинку літ. "А" із приміщення 1-7 у приміщення 1-8.

Зобов'язано ОСОБА_2 улаштувати дверний отвір у житловому будинку літ. "А" із приміщення 1-8 площею 6, 2 кв. м, у приміщення 1-1.

Скасовано рішення виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 26 лютого 2004 року за № 59 про оформлення права приватної власності на житловий АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 та визнано недійсним свідоцтво про право власності від 5 березня 2004 року на ім'я ОСОБА_4, видане виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за кожним із них права власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання цього будинку з господарськими спорудами спільною сумісною власністю подружжя, суд виходив із того, що спірний будинок з господарськими спорудами належав ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності, оскільки був набутий ним до шлюбу з ОСОБА_3 на підставі рішення Полтавського районного суду від 22 червня 1978 року, згідно з яким померлому належить 1/2 частина будинку, та договору дарування від

21 липня 1983 року, згідно з яким померлому належить 1/2 частина будинку, а збільшення під час шлюбу вартості будинку на 8 %, з урахуванням господарських споруд - на 25 %, не є значним.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки такого висновку суд дійшов у порушення вимог ст. ст. 10, 213, 214 ЦПК України, без повного і всебічного встановлення обставин справи.

Розглянувши спір щодо визнання права власності в порядку спадкування на майно, на яке відкрилася спадщина після смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4, суд узагалі не встановив склад цього спадкового майна.

Так, рішенням Полтавського районного суду від 22 червня 1978 року за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1 у вигляді кімнати № 1 площею 11, 5 кв. м, кімнати № 2 площею 9, 4 кв. м, кухні площею 6, 5 кв. м, коридорів площею 2, 9 кв. м і 3, 9 кв. м.

Згідно з договором дарування від 21 липня 1983 року ОСОБА_4 належала 1/2 частина цього житлового будинку площею 32, 7 кв. м.

Разом з тим предметом спору, крім житлового будинку є і господарські споруди у вигляді літньої кухні, гаража, сараю, погреба, колодязя, огорожі, туалету, право власності на які рішенням Полтавського районного суду від 22 червня 1978 року не встановлювалось та не переходило на підставі договору дарування від 21 липня 1983 року.

Під час розгляду спору суд узагалі не встановив, чи належали спадкодавцю ОСОБА_4 господарські споруди по АДРЕСА_1 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, та не перевірив пояснення останньої щодо будування цих господарських споруд під час шлюбу з нею.

Висновок суду про збільшення вартості спірного житлового будинку з господарськими спорудами на 25 %, а безпосередньо житлового будинку на 8 % ґрунтується на висновку судово-технічної експертизи № 826 від 10 квітня 2006 року, яка визначила такий розмір збільшення вартості за період з липня 1988 року до дня смерті ОСОБА_4, у той час як ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем з 1987 року.

Як збільшилась вартість спірного житлового будинку з господарськими спорудами за час перебування ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у шлюбі, судом узагалі не встановлено.

Крім того, суд у порушення ст. 11 ЦПК України задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування рішення виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 26 лютого 2004 року за № 59 про оформлення права приватної власності на житловий будинок № 7 з господарськими спорудами по вулиці Степовій у с. Залізничному Полтавського району Полтавської області на ім'я ОСОБА_4 та про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 5 березня 2004 року, виданого виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на підставі цього рішення, пославшись на те, що вказане рішення виконавчого комітету було прийнято та видано свідоцтво про право власності щодо особи, яка померла, у той час як ОСОБА_3 просила задовольнити її вимоги з інших підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 заявляла позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на поховання їхнього батька в розмірі 5 тис. грн. і надавала на їх підтвердження докази. В установленому законом порядку від цих вимог вона не відмовлялась.

Зазначені вимоги ОСОБА_3 у порушення ст. ст. 11, 214 ЦПК України суд не розглянув, та цей недолік не був усунений шляхом ухвалення додаткового рішення.

На наведені порушення норм процесуального права не звернув уваги суд апеляційної інстанції, який перевіряв законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, незважаючи на те, що на них посилалась ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, ураховуючи, що порушення норм процесуального права були допущені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, скасуванню підлягають усі ухваленні у справі судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2006 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.