Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів:

Балюка М.I., Берднік I.С., Григор'євої Л.I., Гуменюка В.I., Данчука В.Г., Жайворонок Т.Є.,

Косенка В.Й., Левченка Є.Ф., Луспеника Д.Д., Лихути Л.М., Лященко Н.П., Мазурка В.А.,

Охрімчук Л.I., Патрюка М.В., Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши скаргу ОСОБА_1про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення апеляційного суду Тернопільської області від 16 лютого 2006 року та ухвали Верховного Суду України від 19 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2до Тернопільського районного споживчого товариства, ОСОБА_1про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2005 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до Тернопільського районного споживчого товариства, ОСОБА_1. про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Зазначав, що 7 червня 2003 року в газеті "Вільне життя" № 58 опубліковано оголошення про продаж на аукціоні приміщення магазину-павільйону "Заготівельник", що знаходиться на АДРЕСА_1

11 березня 2003 року він звернувся із заявою на ім'я організатора аукціону про участь у аукціоні й 15 липня 2003 року ним було сплачено в касу організатора аукціону реєстраційний внесок.

У подальшому йому стало відомо, що відповідно до договору купівлі-продажу від 10 вересня 2003 року Тернопільське районне споживче товариство продало вказане приміщення ОСОБА_1. поза аукціоном.

Посилаючись на те, що зазначене приміщення магазину-павільйону "Заготівельник" відчужено усупереч вимогам чинного законодавства і при цьому порушено його права на придбання цього приміщення, ОСОБА_2. просив задовольнити позов.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 листопада 2005 року у задоволенні позову ОСОБА_2. відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 16 лютого 2006 року рішення міськрайонного суду скасовано і постановлено нове, яким позов ОСОБА_2. задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 вересня 2003 року, укладеного між Тернопільським районним споживчим товариством та ОСОБА_1., приміщення магазину-павільйону "Заготівельник", що знаходиться на АДРЕСА_1; сторони повернуто в попередній стан.

Ухвалою Верховного Суду України від 19 вересня 2006 року касаційну скаргу ОСОБА_1. відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями судів ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України зі скаргою про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення апеляційного суду Тернопільської області від 16 лютого 2006 року та ухвали Верховного Суду України від 19 вересня 2006 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Для порівняння неоднакового застосування норм матеріального права скаржник надав рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2. до Тернопільського районного споживчого товариства, третя особа - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1., про визнання недійсним відчуження об'єкта нерухомості.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що скарга ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України (1618-15) судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. ст. 1, 12 ГПК України (1798-12) спори за участю юридичних осіб і громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а також вимоги таких громадян і юридичних осіб про визнання недійсними актів, що стосуються підприємницької діяльності, у тому числі нормативного характеру, підвідомчі господарським судам.

З матеріалів справи вбачається, що за захистом порушених прав до суду звернувся ОСОБА_2., який з 20 листопада 2000 року до 6 червня 2007 року був приватним підприємцем, а з 20 листопада 2007 року по даний час є приватним підприємцем згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, що підтверджується доданою до скарги довідкою відділу з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації від 28 січня 2008 року.

Підставою для звернення до суду позивач зазначав порушення його прав на придбання приміщення магазину-павільйону "Заготівельник", що знаходиться на АДРЕСА_1, яке відповідно до договору купівлі-продажу від 10 вересня 2003 року було продано Тернопільським районним споживчим товариством ОСОБА_1.

Таким чином, зазначений спір відповідно до ст. 12 ГПК України (1798-12) підвідомчий не місцевим судам загальної юрисдикції, а господарським судам.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України (1618-15) , оскільки справа не підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції.

Керуючись ст. ст. 205, 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 листопада 2005 року, рішення апеляційного суду Тернопільської області від 16 лютого 2006 року та ухвалу Верховного Суду України від 19 вересня 2006 року скасувати, провадження в справі закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.