Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Яреми А.Г.,

суддів:

Балюка М.I.,

Берднік I.С.,

Григор'євої Л.I.,

Гуменюка В.I.,

Данчука В.Г.,

Жайворонок Т.Є.,

Левченка Є.Ф.,

Лихута Л.М.,

Луспеника Д.Д.,

Лященко Н.П.,

Мазурка В.А.,

Охрімчук Л.I.,

Патрюка М.В.,

Прокопчука Ю.В.,

Пшонки М.П.,

Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2005 року, ухвали апеляційного суду Харківської області від 7 червня 2005 року та ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, ОСОБА_3про визнання права власності на будинок в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_1та ОСОБА_3до ОСОБА_2про визнання будинку об'єктом спільної власності,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2004 року ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3. та ОСОБА_1. про визнання за нею права власності на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1в порядку спадкування за заповітом, після смерті її діда ОСОБА_4., посилаючись на те, що спірний житловий будинок було збудовано самовільно, без встановленого дозволу в період 1959-1960 роки її дідом ОСОБА_4. і його дружиною ОСОБА_5., яка померла IНФОРМАЦIЯ_1

Наказом № 7 по дослідному господарству "Кутузівка" від 7 січня 1977 року за ОСОБА_4. було закріплено земельну ділянку розміром 0,19 га, а згідно акту державної технічної комісії від 16 листопада 1977 року, який затверджено виконкомом Кулинічівської селищної ради 25 листопада 1977 року житловий будинок визнано готовим до експлуатації. Рішенням Харківської районної Ради № 1235 дозволено прийняти в експлуатацію самовільно побудований ОСОБА_4. будинок та оформити право особистої власності.

14 липня 1980 року ОСОБА_4. склав заповіт, яким усе своє майно заповів своїй онучці ОСОБА_2., який був нотаріально посвідчений і про його існування було відомо відповідачам .

Після смерті діда ОСОБА_4. позивачка спадщину прийняла, фактично вступила в управління спадковим майном.

ОСОБА_3. та ОСОБА_1. позов не визнали та звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому просили встановити факт створення подружжям ОСОБА_4. та ОСОБА_5. спірного будинку, як об'єкту спільної власності подружжя. Визнати, що цей будинок є об'єктом власності їх батьків та визнати за ними право власності на 1/6 частки за кожним на цей будинок після смерті ОСОБА_5. та визнати за ними право власності на 2/3 частини спірного будинку після смерті ОСОБА_4., посилаючись на те, що будинок був самовільно побудований їх батьками в 1959-1960 р.р. в період їх шлюбу, та за рахунок спільних коштів, тому цей будинок належить їм на праві власності.

Після смерті їх матері ОСОБА_5., яка сталася IНФОРМАЦIЯ_1 вони та батько прийняли спадщину, вступивши в управляння спадковим майном, але право власності на будинок не оформляли. Рішенням Харківської районної ради від 15 вересня 1977 року було дозволено самовільно побудований будинок прийняти до експлуатації. 14 липня 1980 року їх батько склав заповіт, в якому усе своє майно заповів онучці ОСОБА_2.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2005 року за ОСОБА_2. визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 7 червня 2005 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2005 року залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 25 жовтня 2005 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 червня 2005 року залишено без змін.

У скарзі ОСОБА_1. просить переглянути в зв'язку з винятковими обставинами рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2005 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 червня 2005 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Перевіривши матеріали справи, Судова палата дійшла висновку, що скарга у зв'язку з винятковими обставинами задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України (1618-15) підставою оскарження у зв'язку з винятковими обставинами судових рішень у цивільних справах після їх перегляду у касаційному порядку є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Таких рішень касаційної інстанції, якими б було ухвалено протилежне рішення внаслідок неоднакового застосування судами одного і того самого положення закону заявником не надано.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 358 ЦПК України (1618-15) Верховний Суд України відхиляє скаргу і залишає ухваленні рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України (1618-15) , Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2005 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 червня 2005 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.