6-26328сво07 Про визнання договору оренди майнового паю неукладеним - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Летичівська меблева фабрика" про стягнення орендної плати та пені та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Летичівська меблева фабрика" до ОСОБА_1про визнання договору оренди майнового паю неукладеним, за скаргою ОСОБА_1. про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 3 серпня 2007 року у зв'язку з винятковими обставинами,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2004 року ОСОБА_1. звернулася із позовом до ТОВ "Летичівська меблева фабрика" про стягнення орендної плати та пені і просила стягнути орендну плату з урахуванням індексу інфляції в розмірі 161 грн. 76 коп. та пеню в розмірі 565 грн. 02 коп. за несвоєчасну виплату орендної плати. Свої вимоги обгрунтовувала тим, що 11 липня 2000 року вона уклала з ТОВ "Летичівська меблева фабрика" договір оренди майнового паю. Згідно зазначеного договору відповідач зобов'язувався щорічно сплачувати орендну плату у розмірі 51 грн. 60 коп., а також у разі несвоєчасної сплати орендної плати зобов'язувався сплатити пеню у розмірі 0,5 % від суми недоїмки за кожен день прострочення.

ТОВ "Летичівська меблева фабрика" звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про визнання договору оренди неукладеним. У позові зазначило, що у спірному договорі оренди майнового паю від 11 липня 2000 року сторони не визначили предмет цього договору, а саме: конкретне майно, яке передавалося в оренду. Оскільки сторони не дійшли згоди стосовно всіх суттєвих умов договору то такий договір має бути визнано неукладеним.

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2004 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено. Зустрічний позов ТОВ "Летичівська меблева фабрика" задоволено. Поновлено строк позовної давності. Договір оренди майнового паю № 85 від 11 липня 2000 року визнано неукладеним з 11 липня 2000 року.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 9 грудня 2004 року рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2004 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Летичівська меблева фабрика" на користь ОСОБА_1. невиплачену орендну плату в розмірі 184 грн. 90 коп. та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 168 грн. 26 коп., а також судові витрати в розмірі 51 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 3 серпня 2007 року касаційну скаргу ТОВ "Летичівська меблева фабрика" задоволено. Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 9 грудня 2004 року скасовано, а рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2004 року залишено без змін.

У листопаді 2007 року ОСОБА_1. звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 3 серпня 2007 року за винятковими обставинами, посилаючись на неоднозначне застосування судами одного і того ж положення закону.

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 354 ЦПК України (1618-15) підставою оскарження у зв'язку з винятковими обставинами судових рішень у цивільних справах після їх перегляду у касаційному порядку є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Судом встановлено, що предметом спору є питання законності укладення зобов'язання.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в цьому випадку має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 256, 153 ЦК УРСР (1540-06) (1963 року).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1. та задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Летичівська меблева фабрика" суд першої інстанції, з яким погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскільки частка майна в натурі ОСОБА_1. не виділялась і за договором оренди вона таке майно в оренду товариству не передавала, сторони при укладенні договору оренди не дійшли згоди стосовно умови про конкретне майно, яке передається в оренду, то такий договір є неукладеним.

Однак з такими висновками судів погодитись не можливо.

За правилами статті 256 ЦК УРСР (1540-06) (1963 року) за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Згідно зі статтею 153 ЦК УРСР (1540-06) (1963 року) договір вважається укладеним, коли сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Iстотними умовами є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Виходячи зі змісту зазначених норм закону для того, щоб договір вважався укладеним, сторони у належній формі повинні досягнути згоди з усіх істотних його умов: про предмет договору; про умови, що визначені законом як істотні; про умови, які є необхідними для договору даного виду; про умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що між сторонами був укладений договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном. Крім того, з кожним власником майнового паю ТОВ "Летичівська меблева фабрика" укладався договір оренди, в якому вказувався розмір орендної плати та відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, в тому числі за несплату орендарем орендної плати в терміни, передбачені цим договором.

Тобто між сторонами зобов'язання було досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Саме з таких міркувань виходив суд касаційної інстанції залишаючи в силі рішення апеляційного суду Хмельницької області про задоволення позову про стягнення орендної плати за договором оренди та відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору оренди неукладеним у справі за позовом ОСОБА_2до ТОВ "Летичівська меблева фабрика" про стягнення орендної плати та пені за договором оренди та за зустрічним позовом ТОВ "Летичівська меблева фабрика" до ОСОБА_2. про визнання договору оренди майнового паю неукладеним.

Тому в даному випадку помилковими є висновки судів першої та касаційної інстанції, а рішення суду апеляційної інстанції є законним та обгрунтованим, відповідає вимогам статей 256, 153 ЦК УРСР (1540-06) (1963 року) і підлягає залишенню без змін.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 9 грудня 2004 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Це рішення грунтувалось на тому, що сторони, при укладенні договору оренди, дійшли згоди по всіх істотних умовах. ТОВ "Летичівська меблева фабрика" отримало майно, передане в оренду, згідно додатку до договору оренди № 1 від 5 травня 2000 року, яке в грошовому виразі склало 2 580 грн., користувалося зазначеним майном та повинно сплатити орендну плату.

З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду Житомирської області від 3 серпня 2007 року підлягає скасуванню, а рішення апеляційного суду Хмельницької області від 9 грудня 2004 року залишенню без змін.