Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів:

Балюка М.I., Берднік I.С., Григор'євої Л.I., Гуменюка В.I., Данчука В.Г., Жайворонок Т.Є.,

Косенка В.Й., Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Мазурка В.А.,

Охрімчук Л.I., Патрюка М.В., Прокопчука Ю.В. Пшонки М.П., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про усунення від права на спадкування та визнання права власності на жилий будинок,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2.,ОСОБА_3. і ОСОБА_4. про усунення їх від права на спадкування за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5IНФОРМАЦIЯ_1, а саме на будинок АДРЕСА_1 та визнання за нею право власності на цей будинок, посилаючись на те, що відповідачі ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік була у безпорадному стані.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 червня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2006 року рішення міськрайонного суду скасовано та постановлено нове рішення, яким ОСОБА_1. в позові відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2007 року (rs2118210) касаційну скаргу ОСОБА_1. задоволено, рішення Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2006 року скасовано та залишено в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 червня 2006 року.

ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. звернулися до Верховного Суду України зі скаргою про перегляд зазначеної ухвали апеляційного суду в зв'язку з винятковими обставинами, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ст. 354 ЦПК України (1618-15) судові рішення в цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду в касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Перевіривши за матеріалами скарги наведені в ній доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст.1224 ЦК України (435-15) .

Колегією суддів установлено, що предметом судового спору є питання про усунення особи від права на спадкування за законом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що відповідачі не піклувалися про матір, не відвідували її й не надавали допомоги, якої вона потребувала у силу стану здоров'я та неналежного матеріального забезпечення.

Однак з такими висновками погодитися не можна.

За правилами ч.3 ст. 1224 ЦК України (435-15) не мають право на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Згідно зі ч.5 ст. 1224 ЦК України (435-15) особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішення такої справи згідно з вимогам ст. 214 ЦПК України (1618-15) повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Саме з таких міркувань виходили суди касаційної інстанції при скасуванні судових рішень по справах за позовом ОСОБА_6до ОСОБА_7, третя особа: Київське міське управління юстиції про усунення від права на спадщину, визнання права на спадщину та за позовом ОСОБА_8до ОСОБА_9про усунення від права на спадкування, визнання права власності на S частину будинку в порядку спадкування та встановлення факту родинних стосунків.

Тому і в даному випадку помилковими є висновки судів першої та касаційної інстанції, а рішення суду апеляційної інстанції є законним та обгрунтованим, таким що відповідає вимогам ст. 1224 ЦК України (435-15) і підлягає залишенню без змін, оскільки апеляційний суд вірно виходив із того, що позивачкою не доведено в судовому засіданні перебування ОСОБА_5. у безпорадному стані перед смертю та факт ухилення відповідачів від надання їй допомоги.

Керуючись ст. 358 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2007 року (rs2118210) скасувати, рішення Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.