Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Данчука В.Г., Жайворонок Т.Є., Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Мазурка В.А., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П., Сеніна Ю.Л.,-

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - відділ реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, про оспорювання батьківства, за скаргою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 1 червня 2007 року,

У липні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення запису його як батька з актового запису про народження дитини.

Зазначав, що з 17 січня 1997 році до 19 лютого 2004 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1відповідачка народила доньку - ОСОБА_3, в актовому запису про народження та свідоцтві про народження якої він зазначений як батько.

У 2004 році від відповідачки йому стало відомо, що фактично батьком дитини є не він.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким виключити його батьківство по відношенню до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та зобов'язати відділ реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції в м. Києві виключити запис про нього як батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, з актового запису № 509 від 21 травня 2002 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2004 року, позов задоволено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 1 червня 2007 року, яка розглядала справу в порядку касаційного провадження, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2004 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У скарзі про перегляд судового рішення у звязку з винятковими обставинами ОСОБА_1 просить скасувати рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 1 червня 2007 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції п. 1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (2947-14) , й залишити без змін судові рішення, ухвалені судом першої й апеляційної інстанцій.

Для порівняння неоднакового застосування норм матеріального права скаржник надав ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 червня 2007 року у справі № 6-25426св06 за позовом спадкоємиці першої черги, дружини померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка, до його колишньої дружини, шлюбні стосунки з якою чоловік припинив у 2000 році, а шлюб розірвав у 2002 році, про оспорювання його батьківства щодо доньки відповідачки, 24 січня 2003 року народження, актовий запис про народження якої зроблено за заявою матері.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду в касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що має місце неоднакове застосування судами касаційної інстанції п. 1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (2947-14) , і скарга ОСОБА_1 в даному випадку підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи у наведеній вище справі судові рішення (рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2006 року) та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд України виходив із того, що у разі смерті особи, яка не знала з поважних причин про те, що записана батьком дитини (в тому числі і тієї, яка народилась до 1 січня 2004 року), право оспорити його батьківство мають спадкоємці першої черги відповідно до ст. 137 СК України, а предметом доказування у цій справі, згідно із роз'ясненнями п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) , є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, тобто суд касаційної інстанції вважав, що при розгляді позову мають застосовуватись норми Сімейного кодексу України (2947-14) .

У справі, що розглядається, усупереч наведеному застосуванню п. 1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (2947-14) , касаційна колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області, скасовуючи рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2004 року та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, виходила з того, що спірні правовідносини регулюются Кодексом про шлюб та сім'ю України (2006-07) , а оскільки позивач пропустив річний строк, передбачений ст. 56 цього закону, для оспорювання свого батьківства, то відсутні правові підстави для задоволення його позову.

При цьому суд касаційної інстанції не врахував, що обставини щодо відсутності кровного споріднення між ним та дитиною, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, стали йому відомі у 2004 році, тобто правовідносини щодо оспорювання батьківства, а тому і право на оспорювання батьківства у нього виникло у 2004 році під час дії Сімейного кодексу України (2947-14) , нормами якого і регулюються правовідносини, що виникли між сторонами.

Розглядаючи спір за позовом ОСОБА_1 про оспорювання батьківства відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, Печерський районний суд м. Києва дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився і апеляційний суд, про задоволення предявлених позовних вимог на підставі ст. 136 Сімейного кодексу України, оскільки штучне запліднення ОСОБА_2 відбулося з матеріалу донора, а не позивача, позивач згоди на таке запліднення не давав, а біологічне батьківство самого позивача до дитини ОСОБА_3 виключається.

З огляду на викладене скарга підлягає задоволенню, а рішення касаційної колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 1 червня 2007 року - скасуванню з залишенням в силі помилково скасованих судом касаційної інстанції рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2004 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2004 року.

Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 1 червня 2007 року скасувати.

Рішення Печерського районного суду м. Вінниці від 25 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2004 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.