Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до колективного підприємства "Фірма "Азовбудматеріал" про стягнення вартості вкладу у колективній власності, за скаргою ОСОБА_1про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 липня 2006 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 3 жовтня 2006 року та ухвалу Верховного Суду України від 23 січня 2006 року,

У червні 2005 року ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до колективного підприємства "Фірма "Азовбудматеріали" про стягнення вартості вкладу в майні підприємства, посилаючись на те, що працювала на підприємстві, яке в 1995 році в результаті приватизації було реорганізоване у колективне підприємство "Азовбудматеріали". На момент реорганізації вона працювала на підприємстві. Їй було видано свідоцтво про право власності на частку в майні підприємства. Розмір частки визначався у відсотках від розміру статутного фонду та складав 1,27%. 6 червня 2005 року вона була звільнена з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію. За час роботи на підприємстві вважає, що розмір її частки збільшувався. Просила суд стягнути вартість цієї частки.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 24 липня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 3 жовтня 2006 року, позов задоволено частково. Стягнуто з колективного підприємства "Азовбудматеріали" на користь ОСОБА_1. 807 грн. 35 коп. вартості її вкладу.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 23 січня 2007 року відмовлено у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1. на ухвалені у справі судові рішення.

У скарзі про перегляд судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами ОСОБА_1., посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 24 липня 2006 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 3 жовтня 2006 року та ухвалу судді Верховного Суду України від 23 січня 2006 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підтвердження цих доводів скаржник надав рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2. до колективного підприємства "Фірма "Азовбудматеріали" про стягнення вартості вкладу в майні підприємства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України, судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Перевіривши за матеріалами скарги наведені в ній доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 4 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України "Про підприємства в Україні" (698-12) відносини, пов'язані з підприємствами в Україні, регулювалися цим Законом та іншим законодавством, що визначає окремі особливості, сторони й види діяльності підприємств в Україні.

Право колективної власності та його здійснення на час виникнення спірних правовідносин врегульовувалися Законом України "Про власність" (697-12) , згідно з ч. 1 ст. 20 якого суб'єктом цього права є, серед іншого, колективні підприємства. Виникає право колективної власності, зокрема, на підставі передачі державних підприємств в оренду, викупу трудовими колективами державного майна (ст. 21 Закону України "Про власність"). Встановлюючи, що у власності колективного підприємства є вироблена продукція, одержані доходи, а також майно, придбане на підставах, не заборонених законодавством, ст. 23 Закону України "Про власність" передбачала, що в цьому майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника визначається залежно від його трудової участі у діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення. На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством виплачується вартість вкладу.

Отже, відповідно до законодавства член колективного підприємства, який припинив трудові відносини з ним, має право на одержання вартості визначеного вкладу, а не частки в майні підприємства.

Оскільки відповідно до ст. 30 Закону України "Про власність" право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо), які можуть покладати окремі функції по управлінню колективним майном на створені ними органи, встановлення засад визначення розміру вкладу працівника колективного підприємства у майні підприємства належить до компетенції зазначених органів.

Як Законом України "Про підприємства в Україні" (698-12) , так і Законом України "Про власність" (697-12) визначення розміру вкладу працівника колективного підприємства (члена підприємства) не пов'язувалось з певними межами або з відповідністю суми вкладів працівників вартості всього майна підприємства чи розміру статутного фонду.

Суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази, зробив правильний висновок, що при виході члена трудового колектива з цього колективу, він має право на одержання вартості саме вкладу, а не частки в майні підприємства.

З таким висновком суду першої інстанції обґрунтовано погодилися апеляційний та касаційний суди.

За таких обставин постановлені судами рішення є законними і обґрунтованими, ухвалені на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, досліджених в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 354 - 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 липня 2006 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 3 жовтня 2006 року та ухвалу Верховного Суду України від 23 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.