Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.I.,

суддів: Балюка М.I., Данчука В.Г.,

Гуменюка В.I., Жайворонок Т.Є.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, третя особа - Хотянівська сільська рада - про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2на рішення апеляційного суду Київської області від 15 січня 2008 року,

встановила:

У вересні 2006 року ОСОБА_1. і ОСОБА_2. звернулися із зазначеним позовом та просили зобов'язати ОСОБА_3. усунути перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки загального користування на АДРЕСА_1 біля будинків № 7, 9, 11 і 13, шляхом знесення побудованого паркану. Вказували на те, що відповідач, який проживає в будинку № 7 на АДРЕСА_1 13 липня 2006 року самовільно захватив частину землі загального користування на АДРЕСА_1і розпочав будівництво цегляного паркану чим перекрив розворот для транспорту та під'їзду до двору їхнього будинку.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від

25 вересня 2007 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3. усунути перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки загального користування на АДРЕСА_1 біля будинків № 7, 9, 11 і 13 в АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно побудованого цегляного капітального паркану.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 січня 2008 року зазначене рішення Вишгородського районного суду скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, третя особа - Хотянівська сільська рада - про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1. і ОСОБА_2. просять скасувати зазначене рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (1618-15) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хотянівської сільської ради від 21 липня 2006 року ОСОБА_3. передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,31 га для будівництва та обслуговування будинку та 0,031 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1. та ОСОБА_2. районний суд виходив з того, що відповідач здійснив забудову вказаної земельної ділянки без дотримання вимог ст. 125 ЗК України (2768-14) , та зайняв частину тупикового проїзду до будинку позивачів, чим порушив їх права.

В обгрунтування свого висновку районний суд посилався на лист Вишгородського районного відділу земельних ресурсів від 14 серпня 2006 року, згідно якого ОСОБА_3. самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,02 га за рахунок земель загального користування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення апеляційний суд вказував на те, що районний суд вийшов за межі позовних вимог і захистив чуже цивільне право, зобов'язавши відповідача усунути перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки загального користування, оскільки ОСОБА_1. на праві власності належить земельна ділянка наАДРЕСА_1, а ОСОБА_2. лише проживає за вказаною адресою. Також апеляційний суд виходив з того, що у ОСОБА_3. є державний акт на право власності на спірну земельну ділянку і цегляний паркан він будує на власній території.

Однак з такими висновками апеляційного суду не можна погодитися, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обгрунтування позову позивачі зазначали, що ОСОБА_3. самовільно зайняв земельну ділянку загального користування та розпочав на ній самовільну забудову, побудувавши цегляний капітальний паркан. Внаслідок цього земельна ділянка, яка є частиною тупикового проїзду до їхнього будинку і закінчується кільцевим об'їздом, закрита парканом. Про ці обставини йдеться в листі № 1029 від 14 серпня 2006 року районного відділу земельних ресурсів Вишгородського району Київської області, згідно якого самовільно зайнята земельна ділянка за вказаною адресою є порушенням вимог ст. ст. 125, 211 ЗК України (2768-14) , у зв'язку з чим ОСОБА_3. притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 11).

В листі Вишгородського РУ ГУ МНС України в Київській області від 18 липня 2006 року № 494 зазначено, що згідно п. 3.22 Державних будівельних норм частина тупикових проїздів повинна закінчуватись кільцевим об'їздом радіусом по осі проїзду не менше 10 м, або майданчиками для розвороту розміром 12 на 12 м кожна на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин.

Зазначені докази відповідачем не спростовані, а апеляційним судом залишені без оцінки, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Апеляційним судом також не зазначено, чи дійсно позивачі цим позовом намагаються захистити чуже право, а не своє особисте право та чи дійсно паркан заважає розвороту транспорту й при цьому зачіпаються права позивачів, зокрема ОСОБА_1. як власниці будинку та ОСОБА_2. як члена сім'ї власниці будинку.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України (435-15) власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права власності будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, дійшов помилкового висновку про недоведеність факту порушення права власності ОСОБА_1. як власниці житлового будинку на належне користування будинком та ОСОБА_2., як члена її сім'ї.

Таким чином, враховуючи, що апеляційним судом ухвалене рішення, яке не відповідає вимогам закону, відповідно до ст. 338 ЦПК України (1618-15) рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 15 січня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.